УКРАЇНСЬКЕ ПРЕСОВЕ БЮРО ДИПЛОМАТИЧНОЇ МІСІЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ У РИМІ ЯК УРОК ДЛЯ СУЧАСНОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ
Journal Title: Український інформаційний простір - Year 2018, Vol 1, Issue 1
Abstract
Стаття написана на основі опрацьованих автором бібліотечних та архівних колекцій української еміграції в Римі під час наукового стажування в Італії. Уперше висвітлюється маловідома сторінка українсько-італійських відносин під кутом зору постання, організації праці та результатів діяльності Українського пресового бюро Дипломатичної місії УНР у Римі 1919–1920 років. Як відомо, від початків утворення Української Народної Республіки дипломатичні представництва з Києва були вислані до кількох впливових країн Західної Європи. Їхнім головним завданням було широко інформувати керівників країн Антанти щодо ситуації в Україні та домагатися від цих країн визнання Української Народної Республіки як суверенної незалежної держави. У питаннях розв’язання російсько-української проблеми цей уряд дотримувався на той час проросійської позиції. З огляду на те, що уряд Італії не визнав Україну як самостійну державу, дипломатична місія УНР не мала офіційного статусу і фактично працювала в Римі в напівлегальних умовах. Місію очолював син відомого українського історика Дмитро Антонович. Подаються характеристики штатних працівників місії — Всеволода Шебедєва, Таїсії Липовецької-Бальмен, Івана Гриненка, Антоніо Пескалоцці, друкарів-машиністів, італійців за походженням, Сандріні та Беттанірі. Детально аналізується пресова діяльність місії і зокрема керівника прес-бюро Євгена Онацького. Проаналізована редакційна політика «Бюлетеню Українського пресового бюро в Римі» та тижневика італійського мовою «La Voce del’ Ucraina». У висновках наголошується на найголовніших результатах пресової та видавничої діяльності цього бюро. А вони були такі: - випуск циклостильовим способом «Бюлетені Українського пресового бюро в Римі» (інформаційне видання, що виходив двічі-тричі на тиждень італійською мовою обсягом від двох до чотирьох сторінок, накладом від 100 до 300 примірників; збережено 56 чисел цього видання); - випуск аналітичного періодичного видання «Голос України» (за задумом, тижневик італійською мовою, вийшло у світ 50 чисел); - підготовка працівниками бюро публікацій для італійської преси; - проведення для італійського громадськості лекцій на українознавчі теми; - видання й поширення в перекладених італійською мовою брошур на суспільно-політичну тематику та книг класиків української літератури.
Authors and Affiliations
Микола Тимошик
Журнал «Пороги» (Аргентина): історія, зміст, автори
У статті на основі результатів уперше підготовлених в історії української журналістики хронологічного та систематичного покажчиків змісту — досліджено історію видавання, імена авторів, склад літературних співробітників,...
Друковані ЗМІ України: історіографічний аспект
У статті зроблено історіографічний аналіз напрацювань науковців, які досліджували становлення та розвиток національних засобів масової інформації. Проаналізовано наявну періодизацію розвитку ЗМІ залежно від різних чинник...
Українськомовне книговидання в Тернополі 20–30-х років ХХ століття в умовах посилення утисків та цензурних обмежень
У статті простежено діяльність видавництв Тернополя у 20–30 роки ХХ століття, їх нелегку боротьбу з цензурними обмеженнями, за утвердження українського друкованого слова.
ЧИТАЦЬКА ПОШТА ЕМІГРАЦІЙНОГО ЖУРНАЛУ ЯК ДЖЕРЕЛО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНОГО УКРАЇНСТВА: НА МАТЕРІАЛАХ ПАРИЗЬКОГО ЖУРНАЛУ «ТРИЗУБ»
Уперше в журналістикознавстві об’єктом вивчення є читацька пошта періодичного друкованого видання української еміграції. Такий аналіз зроблено на основі ретельного вивчення архівних матеріалв та повної підшивки паризьког...
БРЕНД-КОМУНІКАЦІЯ ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ
Для бренд-комунікації закономірними є соціальна обумовленість об’єкта взаємодії, його емоційне оцінювання, а також мотивація до подальшої взаємодії стосовно бренда, до зміни або статичності поведінки. Бренд-комунікація м...