Ефективність ребаміпіду в комплексному лікуванні хворих на пептичну виразку шлунка і дванадцятипалої кишки
Journal Title: Lviv Clinical Bulletin - Year 2017, Vol 1, Issue 17
Abstract
Вступ. Більшість (70,0–90,0 %) пептичних виразок шлунка і дванадцятипалої кишки виникає через інфікування Helicobacter pylori (Hp), однак основну роль у патоґенезі виникнення виразкових дефектів відіграє кислотнопептичний фактор. А тому всі сучасні схеми лікування Нр-асоційованих захворювань включають антигелікобактерійні засоби та інгібітори протонової помпи (ІПП). Мета дослідження. Зʼясувати ефективність ребаміпіду в комплексному лікуванні хворих на пептичну виразку шлунка і дванадцятипалої кишки. Матеріали і методи. У рандомізований спосіб із намаганням попередньо стратифікувати хворих за наявністю пептичної виразки шлунка і ДПК на базі ґастроентеролоґічних відділень 5-ї МКЛ м. Львова обстежено 106 хворих. Виявлено 62 хворих із діаґнозом «пептична виразка ДПК у фазі загострення» або «пептична виразка шлунка та ДПК у фазі загострення», які включені в дослідження [43 чоловіки (69,4 %), 19 жінок (30,6 %), середній вік хворих 42,3 ± 2,47 року, 46 (74,2 %) пацієнтів працездатного віку]. Результати. Залежно від схеми лікування хворих розподілено на дві ґрупи. Пацієнти 1-ї ґрупи (30 осіб) вживали загальноприйняту потрійну схему лікування впродовж 10 днів. Пацієнтам 2-ї ґрупи (32 особи) до стандартної схеми антигелікобактерійного лікування (АГБЛ) додавали ребаміпід 100,0 мґ тричі на добу впродовж 10 днів. Призначення стандартної потрійної схеми АГБЛ сприяло загоєнню виразок у 79,2 % випадків, АГБЛ та ребаміпіду – у 85,2 %. Загоєння ерозій дванадцятипалої кишки у пацієнтів 1-ї ґрупи становило 81,3 %, 2-ї – 83,3 %. Ерадикація Нр відбулася у 76,7 і 81,3 % пацієнтів 1-ї і 2-ї ґруп відповідно. Додавання ребаміпіду до АГБЛ на ерадикацію суттєво не вплинуло. Висновки. Поєднане лікування із включенням ребаміпіду забезпечило ефективніше усунення больового синдрому, позитивний вплив на епітелізацію ерозій і виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, меншу частоту виникнення дуоденоґастрального рефлюксу після лікування. Водночас зафіксовано зменшення частоти езофаґіту і недостатності кардії у хворих лише на 25,0 % та збереження ознак бульбіту більш ніж у 60,0 % пацієнтів.
Authors and Affiliations
А. Л. Демидова, О. Є. Склярова, А. В. Четайкіна
Keywords
Related Articles
- EP ID EP254278
- DOI 10.25040/lkv2017.01.038
- Views 137
- Downloads 0
Коморбидность: современный взгляд на проблему; клаcификация (сообщение первое)
Введение. Проанализированы исследования ученых, доказывающих, что часто именно коморбидные нарушения осложняют течение основного заболевания и/или приводят к его хронизации, инвалидизации и преждевременной смерти трудосп...
Characteristics of Syntropic Comorbid Extrahepatic Lesions in Patients with Liver Cirrhosis Depending on the Portal Hypertension Severity Degree
Introduction. Liver cirrhosis is one of the most severe diseases in the world, therefore a special attention is paid to its diagnosis and treatment. Today liver cirrhosis is considered to be a chronic diffuse progressive...
Міастенія ґравіс і вагітність
Вступ. Поєднання міастенії і вагітності має два важливих аспекти: відображення впливу вагітності на перебіг невролоґічного захворювання та міастенії на вагітність і пологи. Мета. Визначити оптимальну тактику ведення пац...
Ultrastructural Organization of Microcirculatory Bed in Clear Cell Renal Cell Car- cinoma of Different Grades of Differentiation
Introduction. Implementing into medical practice target therapy in cancer patients including the conventional (clear cell) renal cell carcinoma (CCRCC) provides the delivery of anti-angiogenic and conventional cytoreduct...
Влияние патогенетического лечения на процессы пероксидации у больных ишемической болезнью сердца с коморбидным неалкогольным стеатогепатитом
Введение. Процессы пероксидации имеют важное значение в патогенезе ишемической болезни сердца (ИБС) и неалкогольного стеатогепатита (НАСГ). Цель. Исследовать динамику активности процессов перекисного окисления липидов и...