Ефективність ребаміпіду в комплексному лікуванні хворих на пептичну виразку шлунка і дванадцятипалої кишки
Journal Title: Lviv Clinical Bulletin - Year 2017, Vol 1, Issue 17
Abstract
Вступ. Більшість (70,0–90,0 %) пептичних виразок шлунка і дванадцятипалої кишки виникає через інфікування Helicobacter pylori (Hp), однак основну роль у патоґенезі виникнення виразкових дефектів відіграє кислотнопептичний фактор. А тому всі сучасні схеми лікування Нр-асоційованих захворювань включають антигелікобактерійні засоби та інгібітори протонової помпи (ІПП). Мета дослідження. Зʼясувати ефективність ребаміпіду в комплексному лікуванні хворих на пептичну виразку шлунка і дванадцятипалої кишки. Матеріали і методи. У рандомізований спосіб із намаганням попередньо стратифікувати хворих за наявністю пептичної виразки шлунка і ДПК на базі ґастроентеролоґічних відділень 5-ї МКЛ м. Львова обстежено 106 хворих. Виявлено 62 хворих із діаґнозом «пептична виразка ДПК у фазі загострення» або «пептична виразка шлунка та ДПК у фазі загострення», які включені в дослідження [43 чоловіки (69,4 %), 19 жінок (30,6 %), середній вік хворих 42,3 ± 2,47 року, 46 (74,2 %) пацієнтів працездатного віку]. Результати. Залежно від схеми лікування хворих розподілено на дві ґрупи. Пацієнти 1-ї ґрупи (30 осіб) вживали загальноприйняту потрійну схему лікування впродовж 10 днів. Пацієнтам 2-ї ґрупи (32 особи) до стандартної схеми антигелікобактерійного лікування (АГБЛ) додавали ребаміпід 100,0 мґ тричі на добу впродовж 10 днів. Призначення стандартної потрійної схеми АГБЛ сприяло загоєнню виразок у 79,2 % випадків, АГБЛ та ребаміпіду – у 85,2 %. Загоєння ерозій дванадцятипалої кишки у пацієнтів 1-ї ґрупи становило 81,3 %, 2-ї – 83,3 %. Ерадикація Нр відбулася у 76,7 і 81,3 % пацієнтів 1-ї і 2-ї ґруп відповідно. Додавання ребаміпіду до АГБЛ на ерадикацію суттєво не вплинуло. Висновки. Поєднане лікування із включенням ребаміпіду забезпечило ефективніше усунення больового синдрому, позитивний вплив на епітелізацію ерозій і виразок шлунка та дванадцятипалої кишки, меншу частоту виникнення дуоденоґастрального рефлюксу після лікування. Водночас зафіксовано зменшення частоти езофаґіту і недостатності кардії у хворих лише на 25,0 % та збереження ознак бульбіту більш ніж у 60,0 % пацієнтів.
Authors and Affiliations
А. Л. Демидова, О. Є. Склярова, А. В. Четайкіна
Keywords
Related Articles
- EP ID EP254278
- DOI 10.25040/lkv2017.01.038
- Views 161
- Downloads 0
Герпесвирусы у больных системной красной волчанкой (обзор литературы и описание клинических случаев)
Введение. Системная красная волчанка (СКВ) - аутоиммунное заболевание невыясненной этиологии. В последние годы исследователи уделяют значительное внимание выяснению роли герпесвирусов в возникновении, патогенезе, способн...
Efficiency of the Original Methods of Using Medicines and Early Enteral Nutrition in the Complex Treat Ment of Patients with Acute Pancreatitis
Introduction. In addition to the implementation of adequate surgical tactics, the noninterventional component of treatment, aimed at correcting mechanisms for the appearance and increase of the severity of acute pancrea...
Осложнения рака желудка в практике врача-ревматолога (обзор литературы и описание клинического случая)
Введение. Проблема диагностики и лечения больных раком, в частности, с локализацией в желудке, является одной из самых актуальных проблем современности как в Украине, так и во всем мире. Заболеваемость раком традиционно...
Характеристика синтропичних коморбидных внепеченочных поражений у больных циррозом печени в зависимости от степени тяжести портальной гипертензии
Введение. Как известно, цирроз печени (ЦП) не ограничивается гепатобилиарной системой, а распространяется и на другие органы и системы. На этом основании его рассматривают как цирозную болезнь всего организма с вовлечени...
Особливості кальцієво-фосфорного обміну і стану кісток у хворих на цироз печінки: діагностика та принципи диференційованого лікування (огляд літератури та опис клінічного випадку)
Вступ. Порушення кальцієво-фосфорного обміну й стану кісткової тканини, що є основною причиною виникнення спонтанних переломів і обмеження рухової діяльності у хворих на цироз печінки, вимагає глибшого розуміння етіолоґі...