ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРЕТИЧНИХ І ПРАКТИЧНИХ ОСНОВ ПЕРЕХОДУ ВІД ПОЛИЦЕВОГО ДО БЕЗПОЛИЦЕВОГО І ПОВЕРХНЕВОГО ТА НУЛЬОВОГО ОБРОБІТКІВ ГРУНТУ В УКРАЇНІ З СЕРЕДИНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 20 ст. ДО СЬОГОДЕННЯ
Journal Title: Агробіологія - Year 2018, Vol 2, Issue 142
Abstract
Висвітлено еволюційний шлях розвитку теоретичних і практичних основ основного обробітку грунту з середини першої половини 20 ст. до сьогодення. Гіпертрофована ідеологізація науки, державна монополізація вчення академіка В.Р. Вільямса з 30-х до 50-х років 20 ст. нанесли великих втрат аграрній і, зокрема, землеробській науці та галузі сільського господарства. Трагедія Вільямса полягала в абсолютизації оструктуреності грунту та універсалізації розробленої ним травопільної системи землеробства. До 50-х років у рільництві безроздільно панувала культурна оранка на глибину не менше 20–22 см. Першим у колишньому СРСР відмовився від плуга Т.С. Мальцев, який рекомендував проводити один раз у 4–5 років глибокий безполицевий обробіток, а в решту часу – поверхневий (до 8 см) чи мілкий (10–12 см) обробітки дисковими знаряддями. Особливо дискусійним після праць Т.С. Мальцева стало питання диференціації оброблюваного шару грунту за безполицевого і поверхневого обробітку. Вирішальним поштовхом для розвитку теоретичних і практичних основ мінімізації обробітку послужила ґрунтозахисна система землеробства, рекомендована колективом науковців бувшого Всесоюзного НДІ зернового господарства на чолі з О.І. Бараєвим. В основі її покладено безполицевий обробіток, сівбу стерньовими сівалками, кулісні й буферні посіви, снігозатримання тощо. Піонерами повної відмови від полицевого обробітку в Україні у 80–90-х роках виступили І.Є. Щербак, Ф.Т. Моргун, М.К. Шикула, С.С. Антонець та їхні учні й послідовники. На сьогодні переважна більшість вітчизняних вчених вважає найбільш ефективним у сівозмінах диференційований різноглибинний обробіток грунту, що передбачає чергування різних способів, заходів і засобів обробітку залежно від екологічних умов, біологічних особливостей культур, структури посівних площ, систем удобрення, захисту рослин тощо. На думку науковців, із 30 млн. га орних земель в Україні мінімальний обробіток можливий на 3, а нульовий – 5,49 млн. га.
Authors and Affiliations
І. Д. ПРИМАК, О. Б. ПАНЧЕНКО, М. В. ВОЙТОВИК, В. Г. КАРПЕНКО, С. М. ЛЕВАНДОВСЬКА, І. А. ПАНЧЕНКО
Keywords
Related Articles
- EP ID EP607567
- DOI 10.33245/2310-9270-2018-142-2-6-17
- Views 52
- Downloads 0
ХЛІБОПЕКАРСЬКІ ВЛАСТИВОСТІ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД УДОБРЕННЯ, ПОПЕРЕДНИКА ТА ТРИВАЛОСТІ ЗБЕРІГАННЯ
Наведено результати вивчення впливу тривалості зберігання зерна пшениці озимої на вміст білка, клейковини і клейковиноутворювальних білків, гідратаційну здатність клейковини, число падання та об’єм хліба залежно від удоб...
ВПЛИВ БІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ НА РОЗВИТОК МІКОЗІВ ТА УРОЖАЙНІСТЬ ПРОСА В ПОЛІССІ УКРАЇНИ
В умовах Полісся України впродовж 2013-2015 рр. проведено обстеження посівів проса та встановлено їх фітосанітарний стан. Визначено найбільш поширені мікози культури і відзначено їх розвиток в посівах: бурої плямистості...
АДАПТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ СОРТІВ ТРИТИКАЛЕ ЯРОГО В УМОВАХ СХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
Визначено адаптивні властивості сортів тритикале ярого в умовах Східного Лісостепу України. Встановлено, що сорти Зліт харківський, Дархліба харківський, Боривітер харківський, Воля харківська та Гусар харківський мають...
ОСНОВНІ ФІЗІОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ У РОСЛИНАХ КУКУРУДЗИ ЗА ВНЕСЕННЯ ГЕРБІЦИДУ СТЕЛЛАР, В.Р
Основним завданням сучасних технологій вирощування кукурудзи є отримання максимальних урожаїв, що неможливо без ефективного контролю бур’янів. Внаслідок забур’яненості втрати урожаю можуть досягати 80 % і більше. Основни...
ФОРМУВАННЯ ЛИСТКОВОЇ ПОВЕРХНІ РОСЛИН СОЇ І СУМИ ХЛОРОФІЛІВ ЗА ІНТЕГРОВАНОЇ ДІЇ ГЕРБІЦИДУ ТА БІОЛОГІЧНИХ ПРЕПАРАТІВ
Підвищення врожайності сільськогосподарських культур відбувається за рахунок поліпшення умов інтенсивності та ефективності фотосинтезу, в якому першочергове значення відіграє наростання площі листкової поверхні та забезп...