Abstract

В статті вказується, що любов була і залишається основною рушійною силою розвитку особистості та сім’ї. При розумінні любові необхідно закладати правильний сенс в її розуміння. В наукових дослідженнях любов розуміється як форма взаємин між людьми, яка потребує інтимності та близькості. Наголошується, що найбільш сенситивним періодом становлення позитивного ставлення особистості до кохання є юнацький вік. Вказується, що спостерігається така тенденція, що любов в уявленні людей є рідкісним явищем, адже люди помилково сприймають псевдолюбов за справжню. Зазначається, що любов - це обдуманий вибір, який повинен спонукати людину до створення гармонійних відносин з іншими.

Authors and Affiliations