Кваліфікація ухилення від покарання, узгодженого сторонами
Journal Title: Вісник Національної академії прокуратури України - Year 2018, Vol 0, Issue 3
Abstract
Зважаючи на наявність діаметрально протилежної практики щодо оцінки дій осіб, які ухиляються від відбування (виконання) покарання, узгодженого сторонами, а також відсутність єдиного наукового підходу в розв’язанні порушеної проблематики, в цій публікації розглянуто питання кримінальної відповідальності за ухилення від покарання, узгодженого сторонами. Мета статті полягає у проведенні розмежування діянь, відповідальність за які передбачено в ст. ст. 389 та 3891 Кримінального кодексу України (КК України) в контексті ухилення особою від відбування (виконання) покарання, узгодженого сторонами. З’ясовано, що поява ст. 3891 у КК України обумовлена кримінально-процесуальними новелами та потребою криміналізації: 1) невиконання дій, які винний має вчинити на користь потерпілого у визначений строк, як це має місце під час укладення угоди про примирення (ст. 471 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України)); 2) невиконання обов’язків щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою, та умов часткового звільнення від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків державі під час укладення угоди про визнання винуватості (ст. 472 КПК України). Згідно з нормою, що міститься у ст. 3891 КК України, встановлено кримінальну відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань, обумовлених угодою. Порядок виконання (відбування) певного виду та розміру покарання, про яке домовились в угоді, передбачено Кримінально-виконавчим кодексом України (КВК України). Зроблено висновок, що невиконання угоди, відповідальність за яке передбачено у ст. 3891 КК України, можливе тільки у випадках невиконання взятих на себе зобов’язань, визначених ст. ст. 471, 472 КПК України, а не узгодженого виду та розміру покарання або обов’язків, покладених відповідно до ст. 76 КК України. Обґрунтовано думку, що кваліфікація дій особи за сукупністю злочинів здійснюється у разі, якщо особа не виконує не тільки взяті на себе зобов’язання, а й узгоджене покарання також. У протилежному випадку буде порушено принцип, закріплений у ст. 61 Конституції України, – ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Authors and Affiliations
ОКСАНА КНИЖЕНКО, доктор юридичних наук, професор
Keywords
Related Articles
- EP ID EP535937
- DOI -
- Views 144
- Downloads 0
Роль прокуратури у запобіганні та протидії домашньому насильству
На початку минулого року набрав чинності Закон України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII “Про запобігання та протидію домашньому насильству” (Закон), прийнятий у рамках реалізації Національної стратегії у сфері прав люд...
Сфера застосування статті 8 Європейської конвенції з прав людини: основні позиції ЄСПЛ
Досліджено сферу застосування Європейським судом з прав людини статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Висвітлено позитивні зобов’язання держави та визначено умови правомірності втручання в пра...
Cоціально-психологічні аспекти запобігання та протидії домашньому насильству стосовно жінок
Явище насильства панує в суспільстві на рівні стереотипів, руйнування яких є тривалим процесом і потребує об’єднання зусиль багатьох соціальних інституцій (громадських об’єднань, правозахисних організацій, релігійних уст...
Заходи запобігання наркоманії серед неповнолітніх в Україні
Наркоманія є надзвичайно складним соціально небезпечним явищем. Вона призводить до зниження рівня матеріально-технічного та інтелектуального потенціалу суспільства, погіршення його генофонду, деградації особистості, спон...
Запобігання та протидія домашньому насильству: досвід Королівства Швеція
Сьогодні в Україні розпочато процес імплементації міжнародних стандартів у сфері запобігання та протидії гендерно обумовленому й домашньому насильству. Однак новий механізм запобігання і протидії такому вкрай негативному...