Лабіринтопатії (вестибулопатії) в практиці лікаря-терапевта
Journal Title: Lviv Clinical Bulletin - Year 2013, Vol 2, Issue 2
Abstract
Вступ. У 1861 р. Проспер Меньєр вперше довів, що причиною запаморочення, ністаґму та веґетативних розладів може бути захворювання вушного лабіринту. Сьогодні хвороби з такими симптомами належать до лабіринтопатій, тобто негнійних хвороб лабіринту. Мета. Описати основи класифікації, первинної діаґностики, невідкладного і планового лікування лабіринтопатій. Матеріали і методи. Подаються основи класифікації, первинної діаґностики, невідкладного і планового лікування лабіринтопатій. стисло викладено історію вивчення, клінічні ознаки, сучасні методи діаґностики, лікування хвороби Меньєра та інших лабіринтопатій. Зокрема, виокремлено посттравматичні лабіринтопатії, які сьогодні почастішали, проте не завжди діаґностуються. Результати. Існують різні класифікації лабіринтопатій, які застосовують фахівці – вестибулолоґи та отоневролоґи. Лікар-терапевт повинен знати, що лабіринтопатії (вестибулопатії) бувають: а) аперіодичними; б) тривалими, періодичними. Найбільш часто серед лабіринтопатій зустрічається хвороба Меньєра. Патоґенез її визначається передусім ендолімфатичним гідропсом. Класичними ознаками хвороби меньєра є періодичні напади (атаки) вестибулярної декомпенсації: запаморочення, нудота, блювання, наростаюча приглухуватість, здебільшого – однобічна, шум у вухах. Напад зазвичай розпочинається запамороченням, порушенням рівноваги, далі приєднуються шум у вухах, який не зникає після перетискання сонної артерії, зниження слуху, веґетативні розлади. такий стан здебільшого триває 1–3 год., рідше – до 10 год. Згодом настає період ремісії, що може мати різну тривалість від декількох днів до року. У більшості хворих визначаються спонтанний ністаґм, порушення статичної та кінетичної рівноваги. Із огляду на поліетіолоґічність хвороби Меньєра, лікування скеровується на різні можливі причини та на різні ланки патоґенезу. Висновки. Лікар загальної практики повинен пам’ятати про можливий зв’язок скарг на запаморочення з транспортною травмою і вміло спрямовувати з’ясування анамнезу. якщо в минулому пацієнт мав транспортну травму, потрібно скерувати його до фахівців – вертебролоґа, отоневролоґа, нейрохірурґа, травматолоґа для призначення спеціальних досліджень – променевих (комп’ютерна томоґрафія, МРТ), лабораторних, авдіометрії, ністаґмоґрафії тощо.
Authors and Affiliations
Ol. Om. Kitsera, Оl. Оl. Kitsera
Keywords
Related Articles
- EP ID EP257188
- DOI 10.25040/lkv2013.02.052
- Views 122
- Downloads 0
Efficacy and Safety of the Low-molecular Heparin in Treatment and Prevention of the Acute Coronary Syndrome
Introduction. For a long time, the main medication for treating and preventing of thrombotic complications was unfractionated heparin (UFH). However, despite its high efficiency, UFH has a number of disadvantages and sid...
Histological Changes of Linear Scleroderma “en Coup de Sabre”
Introduction. Scleroderma is a chronic disease of unknown aetiology characterized by skin fibrosis and is divided into two clinical entities: localized scleroderma and systemic sclerosis. But the localized scleroderma is...
Особливості перебігу гіпертонічної хвороби у пацієнтів з високим рівнем особистісної тривожності
Вступ. Гіпертонічна хвороба (ГХ) зберігає провідну позицію у списку найбільш поширених захворювань серцево-судинної системи. Відомо, що ГХ часто супроводжується психоемоційними розладами різного ступеня. Мета. Визначення...
The Effectiveness of Rebamipide in Combined Treatment of Patients with Peptic Ulcer of the Stomach and Duodenum
Introduction. The place of rebamipide in treatment regimens of erosive and ulcerative Helicobacter pylori, associated with diseases of the stomach and duodenum, has not been fully investigated. The aim of the study is to...
Еволюція цільового рівня артеріального тиску у хворих на цукровий діабет: аналіз світового досвіду
Вступ. Відомо, що 75,0 % ускладнень цукрового діабету (ЦД) внаслідок ураження серцево-судинної системи або нирок зумовлено артеріальною гіпертензією (АГ), яка у пацієнтів із ЦД спостерігається вдвічі частіше, ніж у інши...