ПЕРЕДБАЧЕННЯ ЕПОХИ «ПОСТПРАВДИ» В ЕСЕЇ ХАННИ АРЕНДТ «ІСТИНА І ПОЛІТИКА»
Journal Title: ВІСНИК ЛЬВІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ. СЕРІЯ ЖУРНАЛІСТИКА - Year 2019, Vol 0, Issue 45
Abstract
У статті зроблено спробу проаналізувати есей Ханни Арендт «Істина і політика» і актуалізувати його ідеї в контексті епохи «постправди» та «фейкових новин». Арендт вперше опублікувала текст 1967 року в журналі «New Yorker» як відповідь на бурхливу дискусію навколо її книги «Айхман у Єрусалимі. Репортаж про банальність зла». Арендт категорично протиставляє істину і політику. Авторка веде мову про раціональну (філософську, математичну) та фактичну істини. Якщо першу людина пізнає за допомогою власного розуму як філософ чи науковець, то друга – це насамперед події і вчинки, які мають випадковий і непередбачуваний характер. Політика становить найбільшу загрозу саме для фактичної істини, адже її найважче передбачити чи контролювати. У тоталітарних державах із найбільшою нетерпимістю ставились до згадки заборонених фактів, тоді як шкідливі ідеї у певних дозах і під «правильним» ракурсом толерувались. І раціональна, і фактична істини, на думку Арендт, аполітичні за своє природою, адже незалежні від громадської думки, яка є суттю політики. Тому один із найефективніших методів боротьби із ними – стирання розмежувальної лінії між фактом та опінією. Ця тактика, на наш погляд, є однією із основних в епоху «постправди». Ясна річ, протилежністю факту є не опінія, а зумисна брехня. Політично вмотивована неправда небезпечна тим, що стосується багатьох. Традиційна брехня була пов’язана із приховуванням, тоді як модерна – не лише втаємничує, але й руйнує, зокрема й фізично. Брехня є формою насильства, її мета – зміна світу. Результатом її систематичного застосування є особливий цинізм, відмова від категорій «істина – брехня», що призводить до втрати відчуття реальності. Утім, навіть найбільш ефективна брехня ніколи не зможе адекватно замінити істини, з її допомогою не вдасться збудувати чогось реального, а лише примножити штучне та ілюзорне. Тому політики мають змиритись із тим, що їхня перемога над істиною може бути лише тимчасовою, і натомість – всіляко культивувати інституції, де плекають істину – суди, університети та мас-медіа. У статті також зроблено акцент на тому, що поняття «постправда» та «фейкові новини» не варто вважати релевантними категоріями для опису інформаційної реальності, бо від них немає жодної епістемологічної користі, а лише політичний ефект. Натомість, варто повернутись до традиційних понять, які Арендт використовує у своєму есеї, – істина, брехня, факти.
Authors and Affiliations
Andriy Melnyk
Keywords
Related Articles
- EP ID EP558569
- DOI -
- Views 139
- Downloads 0
ПЕРШИЙ З’ЇЗД УКРАЇНСЬКИХ ЖУРНАЛІСТІВ США І КАНАДИ (30-31 ЖОВТНЯ 1965 Р.)
Із закінченням Другої світової війни почалася третя хвиля української політичної еміграції, яка стала основним чинником розвитку політичного, громадського, культурного і релігійного життя, української мови в діаспорі. Са...
ШИЗОГЛОСІЯ В РАДІОПРОСТОРІ УКРАЇНИ ЯК ЛІНГВОКУЛЬТУРНА ПРОБЛЕМА
У статті з соціолінгвістичних і культурологічних позицій схарактеризовано явище «мовної шизофренії», а також політику його поширення в українському радіопросторі.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ ЗМІ В УМОВАХ КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ
У статті йдеться про деякі проблеми, з якими зіштовхуються журналісти, коли доводиться висвітлювати непрості конфліктні та кризові періоди в житті людини, країни, суспільства загалом. Зокрема, автор бере до уваги той фак...
СЕМАНТИЧНИЙ ПРОСТІР ЧИСЕЛ У ПУБЛІЦИСТИЦІ Д. МЕРЕЖКОВСЬКОГО
У статті диференційовано смислові відтінки числівників «один», «два», «три», «чо- тири» та «п’ять» з програмної публіцистики Дмитра Мережковського. Встановлений імп- лікативний характер комунікативної риторики знакового...
ТЕРОРИСТИЧНІ АКТИ У НОРВЕГІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХ МЕДІЙНОГО ВИСВІТЛЕННЯ
У статті досліджено особливості висвітлення в українських друкова- них засобах масової інформації подвійного терористичного акту, який здійс- нив у Норвегії Андерс Брейвік, проаналізовано оперативні журналістські ма- тер...