Роман Г. Майринка “Голем” и готическая традиция в литературе
Journal Title: Питання літературознавства - Year 2016, Vol 94, Issue
Abstract
Представлен анализ романа Г. Майринка „Голем” сквозь призму готической традиции в литературе. Отмечается, что при организации повествования автор романа использует не только готический хронотоп, но и такие элементы готического инварианта, как мотивы тайны и ужаса, игры, рока, рукописи, призрака и др. Система персонажей романа „Голем”, в свою очередь, соотносится с образами классического готического романа: главные герои проходят через ряд испытаний, прежде чем в финале романа обрести счастье в идеальной любви; готический злодей воплощает абсолютное зло и несет неотвратимое наказание; призрак, выступая в роли двойника героя, указывает на прозрачность (призрачность) границ между двумя мирами – реальным и инфернальным. Анализ романа Г. Майринка „Голем” убеждает, что форма готического романа в литературе ХХ века сохранила свою актуальность и продуктивность.
Authors and Affiliations
Sergei Tuzkov
Keywords
Related Articles
- EP ID EP204847
- DOI 10.31861/pytlit2016.94.141
- Views 155
- Downloads 0
Автор, наратор і протагоніст як агенти й суб’єкти перетину та перестанови (само)ідентичностей у сучасному біографічному дискурсі
Вивчаються процеси і механізми множення ідентичностей осіб та особистостей автора, оповідача й персонажа на матеріалі твору сучасного французького письменника Еманюеля Карера „Лімонов”. Досліджується проблема діалектични...
“Мемуарна наука”: німецькі колоніальні студії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть
Показано, що, здійснюючи одночасно з фактичним і „дискурсивне” освоєння екзотичних земель, німецька колоніальна література у своєму жанровому різноманітті поруч з суто фіктивними жанрово-розважальними творами сформувала...
Поетика наративу в романах Антуана Володіна
Досліджено наративну структуру романів французького письменника Антуана Володіна. Проаналізовано розшарування оповідної інстанції, структуру авторської маски, інтерференцію гомодієгетичного та гетеродієгетичного нараторі...
Жанрова специфіка автобіографічного роману Александра Ґранаха “Ось іде людина” в контексті семіотики простору
Наближення автобіографічної оповіді Александра Ґранаха „Ось іде людина” до художньої літератури виявляється в її генетичному зв’язку з романом Карла Еміля Францоза „Паяц”. У центрі уваги обох текстів – опозиція між прост...
Втілення авторської свідомості крізь наратив головного персонажа у “Записках українського самашедшого” Ліни Костенко
Досліджується завуальована форма втілення авторської свідомості в політичному романі „Записки українського самашедшого” Л. Костенко. З’ясовано, що власне авторське бачення подій початку ХХІ ст. передається через записи т...