Соната для армандоліни й баса continuo Дж. Б. Саммартіні в аспекті відображення художніх ідеалів Пізнього Бароко
Journal Title: Культура України - Year 2018, Vol 0, Issue 61
Abstract
Розглянуто один зі значимих творів сонатного жанру барочної мандолінної музики. Виявлено базові принципи формоутворення, жанрову основу тематизму, рівні реалізації та взаємодії естетичних тенденцій музичної культури перехідного етапу — барокової й передкласичної систем. На основі аналізу мандолінної партії розкрито композиторський підхід до реалізації виразного ресурсу солюючого інструмента.
Authors and Affiliations
N. Bashmakova
Keywords
Related Articles
- EP ID EP493419
- DOI 10.31516/2410-5325.061.01
- Views 105
- Downloads 0
Марк Аврелій: розмисли про розумну душу
<p class="Annotation">У контексті філософсько-етичних ідей Марка Аврелія розглянуто його концепцію розумної душі, співвідношення таких її складових, як розум і почуття, виявлено роль розумної душі в житті особистості, ст...
Культурологічний аналіз теоретико-концептуальних засад інтелектуально-духовного розвитку нації
<p class="Annotation">Розглянуто деякі теоретико-концептуальні засади з позицій соціально-психологічних, філософських, педагогічних, економічних наук, розуміння інтелекту як своєрідної бази знань в обсязі «інтелектуально...
Агіографічний міф як культурний феномен
Агіографічний міф розглядається як різновид антропологічної міфології в її релігійній модифікації. Запропонована узагальнена модель агіографічного міфу в єдності екзистенціального, аксіологічного та семіотичного аспектів...
Прибуткові будинки як елемент культури повсякденності та сфери гостинності міст України: культурно-історичний екскурс
Проаналізовано важливий елемент культури повсякденності та сфери гостинності більшості великих міст дореволюційної України — прибуткові будинки. Культурно-історичний екскурс поряд з мистецтвознавчим аналізом уможливили д...
Протиріччя «нелегкої» долі «Leichte Sonaten» (ор. 49) в історії бетховенознавства
<p class="Annotation"><span lang="UK">Фортепіанні сонати Л. ван Бетховена ор. 49 (№№ 19, 20 ), що набули авторського визначення «Leicthe», традиційно перебувають на маргінесі бетховенознавства, не зазнавши проблемного ан...