УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНОЮ СЕРЕДНЬОЮ ОСВІТОЮ НА ЗАСАДАХ М‟ЯКОЇ СИСТЕМНОЇ МЕТОДОЛОГІЇ П.ЧЕКЛАНДА
Journal Title: Вчені записки Університету "КРОК" - Year 2018, Vol 0, Issue 0
Abstract
Світова практика свідчить, що система освіти може успішно функціонувати і розвиватись, забезпечуючи можливість здобуття загальної середньої освіти усім громадянам, якщо рівень витрат складає 5-7% ВВП. Існуючий упродовж останнього десятиліття обсяг державних витрат на освіту в Україні знаходиться на досить високому рівні (6-7% ВВП), який є значно вищим за середній світовий показник у цей період (4,9 % ВВП). За цим показником Україна є лідером у Східній Європі. Тож є підстави констатувати, що упродовж останніх десяти років Україна має більш, ніж достатній рівень фінансування освіти в абсолютних показниках. Існуюча норма українського законодавства щодо фінансування освіти у розмірі не меншому, ніж 10% національного доходу, з точки зору світової практики, видається дещо завищеною. У світі є лише декілька країн, які витрачають на освіту більше цього показника (невеликі острівні держави, розташовані в Тихому океані або Карибському басейні). Підхід реформаторів при розробленні концепцій освітніх перетворень можна декодувати приблизно так – державний бюджет має передбачити видатки на освіту в розмірах, у «яких зможе», з них передусім буде сплачено зарплату освітянам, а останні за ці кошти виконуватимуть ту роботу, яка буде прописана в документах реформ. Освітні реформи ухвалюються, якось здійснюються, одначе їхнє економічне забезпечення й взаємозв‘язок з економікою жодного разу не були обраховані з потрібною і можливою глибиною, враховуючи здобутки як економічної науки, так і науки державного управління. Це зрештою й призвело до того, що система загальної середньої освіти опинилася в стані глибокої кризи. Свідченням цьому є катастрофічне падіння якості навчальних досягнень учнів, що показує аналіз результатів зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) останніх років, падіння позиції України в міжнародних рейтингах, зокрема розвитку людського потенціалу, глобальної конкурентоспроможності тощо. За даними Програми розвитку ООН в Україні, лише 38% населення задоволені якістю національної системи освіти. Взаємозалежність освіти та економіки, функціонування ринку освітніх послуг і дію економічних механізмів вивчає окрема наукова галузь - економіка освіти.
Authors and Affiliations
Л. І. Паращенко
Keywords
Related Articles
- EP ID EP523372
- DOI 10.31732/2663-2209-2018-51-134-142
- Views 120
- Downloads 0
ДЕКОМПОНУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ В АСПЕКТАХ ЇЇ ОЦІНЮВАННЯ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
На конкурентний розвиток національної економіки впливають такі чинники, як створення передумов для технологічної модернізації та інноваційного зростання. Підвищення технологічної конкурентоспроможності країни з перехідн...
Стимулювання продажів нової продукції
У статті досліджено сутність продажів нової продукції від планування структури збуту до вибору каналів збуту. Також проаналізовані напрями та проведена порівняльна характеристика прямого і непрямого збуту. Представлено м...
Стан і тенденції розвитку інноваційної політики держави як чинник економічної безпеки суб’єктів господарювання
У статті досліджено інноваційна політика держави як невід’ємна складова економічної безпеки підприємства. Наведено напрями посилення інноваційної безпеки для забезпечення економічного зростання України.
Внутрішній аудит поточної дебіторської заборгованості підприємств торгівлі
У статті досліджено сутність, мету, функції та принципи внутрішнього аудиту поточної дебіторської заборгованості. Наведено організаційно-інформаційну модель та програму внутрішнього аудиту поточної дебіторської заборгова...
Інтегральна оцінка рівня економічної безпеки автомобілебудівних підприємств
У статті досліджено аспекти оцінювання рівня економічної безпеки вітчизняних автомобілебудівних підприємств. На основі цього розроблено модель, яка дає змогу визначити значення інтегрального показника рівня економічної б...