Художня модель хронотопу в антиутопічному жанрі другої половини ХХ століття
Journal Title: Питання літературознавства - Year 2014, Vol 89, Issue
Abstract
Аналізується художня модель концепту часу та простору в антиутопічному жанрі другої половини XX століття. Розглянуті різні позиції вчених щодо просторово-часових вимірів. У результаті визначено, що час є провідним у хронотопі й частіше виступає минулим. Він відрізняється багатоваріантністю, альтернативністю в реалізації однієї й тієї ж долі, однієї й тієї ж події. Концептуально час володіє загальною властивістю, він умовний, створений людиною. Простір в антиутопії завжди обмежений. Найчастіше він охоплює територію материка, острова, держави, міста або будинку головного героя. Отже, місце дії в антиутопіях завжди замкнуто географічно. Особлива увага приділяється новим структурним елементам хронотопу, що не досліджувалися раніше, як-от: інформаційний хронотоп, внутрішній хронотоп.
Authors and Affiliations
Yuriy Zhadanov, Inna Kulikova
Keywords
Related Articles
- EP ID EP464006
- DOI -
- Views 60
- Downloads 0
Бібілійні мотиви в творчості українських драматургів після 2000-го
Українській драматургії лише у 2000-ні роки, після десятиліття незалежності, вдалося заявити про своє існування як про оригінальне явище в сучасній літературі в перших антологіях і монографічних дослідженнях поетики. Поп...
Поетика помилки в творчості Лесі Українки
Аналізується художня аберація як чинник поетики Лесі Українки в контексті її модерних шукань. Наголошено, що певні неточності на образному та метафізичному рівнях зазвичай підпорядковані пріоритету художньої правди. Запр...
Життєпис як матриця авторського письма: міфо(біо)графічне та міфо(біо)логічне у творах П’єра Мішона
Вивчаються стильові прийоми авторського біографічного письма П. Мішона. Висвітлено показники стилістичного й поетологічного опрацювання письменником біографічного матеріалу, визначено принципи відбору біографем, а також...
Роль портрета в розкритті кризи особистості в романі Луї Фердінана Селіна „Північ”
Розглядаються засоби портретування, які переважають у створенні образної системи роману, зокрема статичні елементи, що наділяють природні та соціальні характеристики визначальним змістом. Портрет є основним засобом віддз...
Russian-Soviet Literature of the 1960s and 1970s: Motherhood in Disguise, or A Male Anti-Feminist Rethoric for what it’s Worth
Здійснюється аналіз радянської літератури періодів відлиги і застою (1960 – 1970-ті роки) з гендерної точки зору, піддається переоцінці існуюча (принаймні на Заході) парадигма сприйняття цієї літератури як анти-феміністс...