ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: ФАКТОРИ ОЗНАКИ, ПІДХОДИ ТА ФОРМИ

Abstract

Децентралізація новий для нашої держави процес, що трактується як передавання владних уповноважень від уряду до місцевих органів самоуправління. Тому дослідження факторів, ознак, підходів та форм децентралізації органів державної влади, в сучасній українській дійсності, є актуальним. Децентралізація, найперше, передбачає трансформацію всієї політичної системи, розділення повноважень, - але це лише – попередній етап, за яким відбувається створення незалежних органів місцевого самоуправління і функціонування демократичних виборів. Зосереджується увага на тому, що децентралізація передбачає структурні зміни в системі державного управління, які зв’язані з наданням більшої самостійності низовому рівню управлінської ієрархі. Децентралізація органів влади є одним із головних і грунтовних засад в системі державного управління у розвинених країнах. Її фундаментом є гіпотеза теорії менеджменту про те, що обмеження кола завдань дає поштовх до поліпшення якості їх виконання та покращення/удосконалення результатів роботи. На підставі цього – уряди демократично сталих країн прагнуть максимально розвантажити себе від локальних функцій, які результативніше можуть виконувати органи місцевого самоврядування. Дійсна і реалістична децентралізація державного управління для нашої держави означає передачу як обов’язків, так й еквівалентних фінансових ресурсів, порівняно самостійним і автономним субнаціональним органам, що є підзвітними не центральному державному керівництву країни, а громадянам регіону або громадам. За браком/відсутністю коштів вони не володіють власними ресурсами, які забезпечували розвиток керованих адміністративно-територіальних одиниць. В такому разі – органи місцевого само- врядування можуть знімати з себе відповідальність за їх соціально-економічне становище. В процесі дослідження децентралізації як явища, і як поняття шляхом виявлення її основних рис і особливостей важливо виходити з того, що децентралізація є не одномірним, а багатомірним явищем, й має не лише статистичний, але й динамічний характер.

Authors and Affiliations

Наталія Лікарчук

Keywords

Related Articles

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В ПРОЦЕСІ МОДЕРНІЗАЦІЇ

Визначено зміст державної політики інноваційного розвитку сучасної України. З’ясовано, що реалізація державної політики інноваційного розвитку в процесі модернізації є неможливим без раціоналізації культури, суспільства...

ПОЛІТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК СУБ’ЄКТА ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У статті проаналізовано основні аспекти процесу трансформації політичної культури особистості у відповідності до умов сучасного суспільного розвитку України. Уточнено поняття «політичної культури особистості» як мети пол...

Сервісна сутність державної політики: проблеми та перспективи

Стаття присвячена аналізу сервісної сутності державної політики. Виокремлено головні проблеми та перспективи реалізації у державній політики сервісної діяльності органів влади. Обґрунтовано необхідність врахування соціал...

СПЕЦІАЛІЗОВАНІ ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОДИНИЦІ: ЇХ ОСОБЛИВОСТІ ТА КРИТЕРІЇ

Проблема дослідження спеціалізованих територій не лише в Україні, а й в інших державах є актуальною. Визнання державою за окремими регіонами особливого статусу виражається через прийняття установчої норми, яка створює ос...

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

Розглянуто основні поняття та наведено структуру механізму регулювання природокористування. Проаналізовано низку нормативно-правових документів в екологічній сфері на прикладі яких виокремлено характерні особливості держ...

Download PDF file
  • EP ID EP288606
  • DOI -
  • Views 140
  • Downloads 0

How To Cite

Наталія Лікарчук (2017). ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: ФАКТОРИ ОЗНАКИ, ПІДХОДИ ТА ФОРМИ. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління, 9(2), 43-46. https://europub.co.uk/articles/-A-288606