ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ: ФАКТОРИ ОЗНАКИ, ПІДХОДИ ТА ФОРМИ
Journal Title: Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Державне управління - Year 2017, Vol 9, Issue 2
Abstract
Децентралізація новий для нашої держави процес, що трактується як передавання владних уповноважень від уряду до місцевих органів самоуправління. Тому дослідження факторів, ознак, підходів та форм децентралізації органів державної влади, в сучасній українській дійсності, є актуальним. Децентралізація, найперше, передбачає трансформацію всієї політичної системи, розділення повноважень, - але це лише – попередній етап, за яким відбувається створення незалежних органів місцевого самоуправління і функціонування демократичних виборів. Зосереджується увага на тому, що децентралізація передбачає структурні зміни в системі державного управління, які зв’язані з наданням більшої самостійності низовому рівню управлінської ієрархі. Децентралізація органів влади є одним із головних і грунтовних засад в системі державного управління у розвинених країнах. Її фундаментом є гіпотеза теорії менеджменту про те, що обмеження кола завдань дає поштовх до поліпшення якості їх виконання та покращення/удосконалення результатів роботи. На підставі цього – уряди демократично сталих країн прагнуть максимально розвантажити себе від локальних функцій, які результативніше можуть виконувати органи місцевого самоврядування. Дійсна і реалістична децентралізація державного управління для нашої держави означає передачу як обов’язків, так й еквівалентних фінансових ресурсів, порівняно самостійним і автономним субнаціональним органам, що є підзвітними не центральному державному керівництву країни, а громадянам регіону або громадам. За браком/відсутністю коштів вони не володіють власними ресурсами, які забезпечували розвиток керованих адміністративно-територіальних одиниць. В такому разі – органи місцевого само- врядування можуть знімати з себе відповідальність за їх соціально-економічне становище. В процесі дослідження децентралізації як явища, і як поняття шляхом виявлення її основних рис і особливостей важливо виходити з того, що децентралізація є не одномірним, а багатомірним явищем, й має не лише статистичний, але й динамічний характер.
Authors and Affiliations
Наталія Лікарчук
Keywords
Related Articles
- EP ID EP288606
- DOI -
- Views 153
- Downloads 0
СУТНІСТЬ МЕХАНІЗМІВ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ЗАЙНЯТОСТІ МОЛОДІ
У статті досліджуються основні складові механізму державного регулювання ринку праці в Україні, за допомогою яких регулюють сферу соціально-трудових відносин, здійснюють підтримку безробітної молоді, регулюють рух трудов...
Механізми впровадження державної політики інноваційного розвитку
Визначено механізми впровадження державної політики інноваційного розвитку. З'ясовано, що основними механізмами реалізації інноваційної політики є фінансово-кредитні механізми, механізми, обумовлені законодавчими і норма...
Децентралізація та інноваційні системи надання якісних послуг
У статті досліджуються характерні особливості процесу децентралізації, основні форми та механізми проведення. Досліджено особливості впливу процесу децентралізації на запровадження належного урядування. Проведено аналіз...
Австрійська республіка: від демократії до авторитаризму
У статті аналізується політичний режим Першої Австрійської республіки протягом 20-30-х рр. ХХ ст. Політичний тиск збоку Німеччини та потужна пропаганда націонал-соціалізму сприяла тому, що австрійські політики, представн...
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)
У статті автор досліджує історію розвитку державної освітньої політики в українських землях, що входили до складу Російської імперії. Зокрема, висвітлені питання формування державної освітньої політики за головування мін...