Другорядне “Я”: феномен іншості та двійництва в сучасній шотландській прозі
Journal Title: Питання літературознавства - Year 2017, Vol 96, Issue
Abstract
Розглядається функціонування другорядних персонажів у сучасній шотландській прозі. Специфіка сутності другорядності висвітлюється в контексті теорії „Каледонської антисизигії”, запропонованої Джорджем Грегорі Смітом у дослідженні „Шотландська література: особливості та впливи”. Йдеться про особливий тип шотландського менталітету, що оприявнює себе у специфічних формах соціального та естетичного вираження, і, відповідно, у творенні певної специфічної соціально-історичної та мистецької традиції. Другорядність персонажів, таким чином, постає через роздвоєнння та поєднання протилежностей, що визначає „шотландський темперамент”, який виражається в типових рисах національної літератури: поєднанні двох „настроїв”, реалістичного та фантастичного. Визначаються основні функції, які виконує другорядний персонаж у конструюванні головного: функція Іншого, який відкладається у процесі внутрішнього диферансу протагоніста, а також функція віддзеркалення і двійництва, що конструює не тільки художню репрезентацію психологічно-компенсаторних механізмів головного „Я” у змінених станах свідомості, але і специфічно шотландський флер відсутності межі між фантастичним та реальним.
Authors and Affiliations
Viktoriia Ivanenko
Keywords
Related Articles
- EP ID EP278004
- DOI 10.31861/pytlit2017.96.116
- Views 70
- Downloads 0
“Біографія” Фредеріка Беґбеде у творі “Я вірую – Я теж ні”
Жанр твору Ф. Беґбеде і єпископа Жан-Мішеля ді Фалько „Я вірую – Я теж ні” 2004 р. перебуває у трансформації, в якій простежуються риси сповіді, діалогу, інтерв’ю, філософського трактату, автобіографії. Концептуальний ст...
Поетика другорядного в координатах сповідальної модальності французького роману першої половини ХХ століття
На прикладі романів французьких письменників епохи католицького ренесансу – Ж. Бернаноса, Ф. Моріака, Ж. Гріна – висвітлюється епістемологічне значення другорядного в мистецтві ХХ століття, унаочнюються наративні стратег...
Автор, наратор і протагоніст як агенти й суб’єкти перетину та перестанови (само)ідентичностей у сучасному біографічному дискурсі
Вивчаються процеси і механізми множення ідентичностей осіб та особистостей автора, оповідача й персонажа на матеріалі твору сучасного французького письменника Еманюеля Карера „Лімонов”. Досліджується проблема діалектични...
Література “другого ряду” в контексті розвитку російського історичного роману
Досліджується процес формування жанру історичного роману. Виявляються його структурні складові: історична достовірність та художній вимисел, домисел; ознаки історіографії та власне художні. Це вимагає особливих шляхів і...
Письмо про Себе фікційного суб’єкта: модус біографії на перетині методологій
Розглянуто місце письма про Себе героя роману в наукових студіях навколо питань автобіографізму. Проведене дослідження виводить на поверхню репресію частинки „графос” у формулі „авто – біо - графія” та підводить до думки...