Генеза традиційних образів фольклорного карнавалу як вияв національного світобачення українців
Journal Title: Вісник Київського національного університету культури і мистецтв. Серія: Сценічне мистецтво - Year 2018, Vol 0, Issue 2
Abstract
<strong>Мета статті</strong>. Заглибившись в архаїчні пласти світогляду древніх слов’ян, автор прагне простежити генезу та еволюцію інституту обрядового маскування, ігрового й церемоніально-етикетного перевтілення, на базі якого сформувалася строката галерея традиційних образів фольклорного карнавалу українців. <strong>Методи дослідження</strong>. Дороговказом послужив історико-генетичний метод, або метод ретроспективної реконструкції, який застосовується не лише в гуманітарних, а й природничих науках. В основі його лежить ідея про те, що початкові етапи розвитку певних об’єктів і явищ можна відтворити на підставі пізніших етапів. <strong>Наукова новизна дослідження</strong> полягає в акцентуванні особливої ролі маски як засобу перевтілення й розкриття міфологічних витоків системи образів фольклорного театру українців. Таким чином у вітчизняному гуманітарному просторі утверджується новий дослідницький напрям – культурологічне маскознавство. <strong>Висновки</strong>. Наведені в статті матеріали розкривають генетичну спорідненість міфу й ритуалу, іманентну властивість землеробських обрядів створювати тимчасовий міфологічний простір, реалізуючи в ньому давні сакральні символи та уявлення. Інструментом систематизації конкретного матеріалу в реферованій праці слугували прийом перевтілення (реінкарнації), обрядові маски та інститут рядження в цілому. Саме вони, як засвідчив аналіз, найстійкіше утримували архаїчний базис ритуальних традицій, давні концептуальні мотиви. Упродовж ХХ – початку ХХІ ст. чітко простежується лінія редукції й прискореного відмирання обрядових традицій і фольклору. Проте, як не дивно, інститут автентичної народної маски продовжує функціонувати й сьогодні. В багатьох областях України зберігаються, а в останні роки і впроваджуються живі вогнища різдвяно-новорічного карнавалу, побутують колядні обходи, вистави «живого вертепу», традиційна звичаєвість взаємодіє із процесами розвитку національної святковості й мистецтва.
Authors and Affiliations
Oleksandr Kurochkin
Keywords
Related Articles
- EP ID EP575096
- DOI 10.31866/2616-759x.2.2018.153224
- Views 57
- Downloads 0
Специфіка роботи актора театру і кіно: природа існування та засоби умовності
<p><strong>Мета дослідження</strong> – з’ясувати основні відмінності природи існування актора драматичного театру та актора кіно, засобів умовності й головні принципи акторської майстерності під час знімального процесу....
K. S. Stanislavsky “System” and its Place in the Actor’s Formation and Spiritual of the XXth and XXIst Century Theater Transformation
The <strong>purpose of this article</strong> is an attempt to outline the range of literary and practical sources that can bring the “system’s” key issues to an effective solution that can influence the content and the a...
Сценографічна метафора на тлі ілюстративного натуралізму
<p><strong>Метою</strong> <strong>дослідження</strong> є розгляд принципів залучення метафоричних елементів до вистав камерної сцени, декораційне оформлення яких загалом відноситься до натуралістично-ілюстративної тенден...
Поетика як технологія
<strong>Мета дослідження </strong>– з’ясувати роль технології в мистецтві загалом та в театральному зокрема. Передумовою для такої постановки питання є той незаперечний факт, що мистецтво, що розглядається <em>як художня...
Традиційний складник символізму Леся Курбаса (на матеріалі гаївок із села Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області)
<p><strong>Мета </strong>статті<strong> – </strong>охарактеризувати традиційні елементи символізму видатного актора та режисера, реформатора українського театру Леся Курбаса, окреслити традиційні підходи у процесі його с...