ГУЦУЛЬСЬКІ ДІАЛЕКТНІ РИСИ В МОВІ РОМАНУ Р. ІВАНИЧУКА «ВОГНЕННІ СТОВПИ»
Journal Title: Українознавчі студії - Year 2018, Vol 1, Issue 19
Abstract
Статтю присвячено вивченню особливостей використання гуцульських діалектних рис у романі Р. Іваничука «Вогненні стовпи». Оскільки дослідження взаємодії мови української художньої літератури і територіальних діалектів є одним із важливих завдань сучасної україністики, така розвідка є актуальною. Як засвідчив аналіз, найповніше у романі представлено лексичні діалек-тизми. Репрезентована у творі гуцульська діалектна лексика відзначається ба-гатством та різноманітністю. Серед лексичних гуцулізмів переважають імен-ники-апелятиви, що є назвами побутових реалій, осіб за різними ознаками, гео¬гра-фічних об’єктів, рослин і тварин, явищ природи, демонічних істот, абстрактних понять. У тетралогії «Вогненні стовпи» представлені й говірково марковані влас¬¬ні назви. Насамперед це назви населених пунктів, гір та гірських масивів, влас¬ні назви осіб. Менш частотними є дієслівні, прикметникові, прислівникові гу-цу¬лізми. Зафіксовано також службові слова, характерні для гуцульських говірок, та поодинокі діалектні фраземи. У статті описано діалектні морфологічні риси, засвідчені в романі. Ви-явлено, що найбільш частотними є енклітичні форми займенників, аналітична фор¬ма наказового способу, утворена за допомогою частки най, залишки пер-фекта. Фонетичні риси гуцульського говору у творі практично не відбиті, за ви-нят¬ком таких поодиноких вкраплень фонетичних діалектних елементів: скоро-чення звукового складу слова, відсутність подовження приголосних в іменнику се-реднього роду весілє, перехід ч у ц у частці ци, відсутність приставного г в імені Анна. Встановлено, що мова персонажів роману і мова автора відрізняються за пов¬нотою представлення гуцульських діалектних рис. Більш повно й послідовно вони репрезентовані у мові персонажів-гуцулів, яка, крім лексичних, фіксує ще й морфологічні діалектні риси. У авторській мові засвідчено здебільшого вкрап-лення лексичних гуцулізмів. Чимало їх в описах природи, побуту, життя горян. Проведений аналіз свідчить, що різнорівневі гуцулізми в романі виконують пізнавальну функцію, сприяють художній переконливості та етнографічній до-стовірності оповіді, індивідуалізують мовлення персонажів, збагачують систему художніх засобів роману.
Authors and Affiliations
Оксана Семенюк
Keywords
Related Articles
- EP ID EP539644
- DOI 10.15330/ukrst
- Views 134
- Downloads 0
ПОЕТИЧНА ЗБІРКА ЯК ІНТЕРМЕДІАЛЬНИЙ ПРОЕКТ: ДОСВІД ВАСИЛЯ ХМЕЛЮКА
У статті розглянуто поетичну збірку Василя Хмелюка «1926, 1928, 1923». У центрі уваги – питання, пов’язані з дизайном книги, співвідношенням між словом і зображенням. Оформлення до збірки виконав художник-графік Юрій Вов...
ЧОЛОВІК ГАДКУЄ, А БОГ ЛАШТУЄ: ВІДЕНСЬКІ ПЕРИФРАЗИ МИХАЙЛА ДРАГОМАНОВА
У статті йдеться про віденський етап духовної біографії Михайла Дра-гоманова, коли в його свідомості зродився план «поширити в Галичині україн-ський напрям засобами російської літератури». Приводом стали зустрічі з чле¬н...
СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ У ПРОПОВІДЯХ ЄПИСКОПА ГРИГОРІЯ ХОМИШИНА
У статті розглянуто фразеологічні одиниці, які вживаються в проповідях єпископа Григорія Хомишина, опублікованих у формі богословсько-пасторальної праці «Парафіяльна місія». Проаналізовано семантико-стилістичні особливос...
ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ БАНДУРИСТІВ У МІЖВОЄННІЙ ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ (20–30 рр. ХХ ст.) ЯК ПРООБРАЗ НАЦІОНАЛЬНИХ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ІНСТИТУЦІЙ
У статті розглядаються засади і напрями культурно-мистецької праці бандуристів-емігрантів міжвоєнних десятиліть у Чехословаччині. Відзначено мо¬-ти¬вацію, історію заснування, членство, структурування, територіальну дис¬л...
ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЕМБЛЕМАТИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ
У статті зосереджено увагу на зв’язках української барокової літера-тури з європейським емблематичним контекстом. Метою наукового дослі¬джен¬ня є визначення функціональності, структурно-семіотичної своєрідності, інтер-пр...