Abstract

У статті аналізуються теоретичні основи та історичні особливості впливу інституційних чинників на конкурентоспроможність держави. Враховуючи актуальність поставленої проблематики, розглянута необхідність формування інституційної системи як невід’ємної частини формування конкурентоспроможності держави загалом. Розглянуто підходи до аналізу інституційних чинників, досліджено правові та організаційні аспекти, визначено мету та засоби створення інституційних елементів. Здійснено контент аналіз законодавства України та виявлено динаміку активності державної політики щодо створення інституційних умов для формування конкурентоспроможності держави. Доведено, що розвиток інституціалізації ринкових трансформацій економіки України вимагає більш глибокого розуміння змісту відносин приватної власності, гарантування її захисту, забезпечення належного рівня монетизації і капіталізації економіки за рахунок розвитку фінансових ринків, створення мотиваційних стимулів інноваційного розвитку, проведення глибинних структурних перетворень у напрямку високотехнологічної укладності економіки, інтелектуалізації управлінських процесів. Визначено, що важливою умовою достатнього рівня конкурентоспроможності країни є здатність її суб’єктів оперативно реагувати на зміни у світовій кон’юнктурі та структурі економічних зв’язків. Передумовами для цього визначено сприятливий інвестиційно-інноваційного клімат, а також національне середовище ефективного функціонування суб’єктів господарювання. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, що стосуються формування конкурентоспроможності держави протягом 1990-2018 років в Україні та виявлено основні чинники неефективного впровадження окремих нормативно-правових актів з формування конкурентоспроможності держави.

Authors and Affiliations