КОНЦЕПТ ПЕРСОНОЦЕНТРИЗМУ Ж.МАРІТЕНА В КОНТЕКСТІ СУСПІЛЬНОГО ВЧЕННЯ ЦЕРКВИ ПРО ЛЮДИНУ
Journal Title: Філософські обрії - Year 2018, Vol 0, Issue 39
Abstract
Здобута Україною 25 років тому незалежність, реанімувала генетику політико-соціальної і націоідеологічної півкуль україн¬ського істеблішменту. Відтак, повернута до ясності та реалій суспільна свідомість, спровокувала чинники глибокого переосмис¬лення стратегічності українського фактору в парадигмі світової політики та збудила ген провіденціоналізму в формуванні нової ци¬вілізації. Процес урбанізації та глобальні системні переміни ста¬ли для українського елітарного та наукового товариства імпера¬тивом та викликом. Після того, як пострадянський культуркамф зійшов з голіафової арени і втратив ідеологічну привабливість, під наростаючим авторитетом церкви державні інституції ви¬мушені прорізати свідомість громадян такими поняття як особа, свобода, права, гідність, гуманність та озвучувати ці проблеми відтепер як пріоритетні. Аналізуючи роль Церкви в контексті реконструкцій ідеологіч¬них парадигм, важливо пам ’ятати, що українська нація перебуває на етапі транзиту від тоталітарної ідеології до розбудови демо¬кратичних засад. Від замкнутості й обмеженості до глобального співіснування та обміну соціальними дарами. Звідси випливає, що саме розумінням парадигми християнської концепції щодо люди-ни визначається перспектива українського суспільства в світовій міжнародній панорамі. Про це дуже влучно зазначає професор Стенфордського університету Френсіс Фукуяма, демократичні пе¬ретворення в Україні є частиною глобального процесу боротьби за демократію з авторитаризмом і популізмом, тому успіх українців має велике значення не тільки для Європи, а й для світу в цілому [1]. Українська національно-політична думка завжди форму-валась, в тому числі, на християнській аксіології, тому в умовах нових викликів вона тим більше вимушена апелювати до христи-янського наративу, філософії і, звісно, до соціальних церковних доктрин. Проте, слід розуміти, що «церква не збирається і не може підміняти Державу, видавати закони, організовувати сило-ві органи для забезпечення виконання законів. Церква не пише Кон-ституцій, хоча дуже вдоволена, коли Конституція Держави бере до уваги відповідальність перед Богом. Церква прагне до того, щоб ті, хто прислухається до її вчення, сповняли Божий закон, а це включає також послух усім людським законам, які не проти-вляться Божому[2].
Authors and Affiliations
Іван Михайлович ЦИХУЛЯК
Keywords
Related Articles
- EP ID EP499078
- DOI 10.5281/zenodo.1296486
- Views 88
- Downloads 0
НЕГАТИВНІСТЬ ЯК «НЕАНТИЗУЮЧА» ЗДАТНІСТЬ СВІДОМОСТІ
У статті досліджується проблема уяви теоретичним підґрунтям якої постає вчення щодо негативності свідомості, найбільш адекватно та продуктивно втілене, насамперед, у художній творчості. Уяву досліджується та визна...
THE GENESIS OF SOCIAL AND CULTURAL PHENOMENON OF UNIVERSITY
The genesis of university phenomenon at the European history is analyzed at the article to demonstrate the character of transformations of university idea. This attempt would be a heuristic to justify the modern universi...
ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ: БЛАГО ЧИ ВАСАЛЬНА ТЕРПИМІСТЬ?
Проаналізовано особливості цивілізаційного розвитку. Встановлено, що західноєвропейська цивілізація, представлена політико-економічним утворенням – Європейським Союзом використовуючи слабку економіку інших, найчастіше сх...
CATEGORY “JUSTICE” IN POLITICAL PHILOSOPHY OF MARCUS TULLIUS CICERO
The article considers the interpretation features of category “justice”, by the Roman lawyer and political leader Marcus Tullius Cicero, based on the analysis of his works “On the State” and “On the Laws”. The author pro...
НЕОБХІДНІСТЬ ЕПІСТЕМИ «АПРІОРНОГО» В АРГУМЕНТАХ «КОНЦЕПТУАЛЬНОГО ПРАГМАТИЗМУ»
У статті аналізується філософія логіки американського мислителя К. Льюїса, в якій доводиться необхідність включення поняття «апріорного» в систему пізнання. Пошук нових аргументів приводить до прагматичного вибору можлив...