Особливості надання допомоги вагітним із лейоміомою матки
Journal Title: Lviv Clinical Bulletin - Year 2017, Vol 4, Issue 20
Abstract
Вступ. Упродовж останніх років однією з найактуальніших проблем сучасної акушерсько-ґінеколоґічної практики є проблема лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку, що трапляється у 40,0–60,0 % випадків. Відповідно поєднання вагітності й цієї патолоґії зросло до 20,0 %. Згідно з результатами численних досліджень, наявність лейоміоми матки асоціюється звисоким ризиком акушерських і перинатальних ускладнень. Пошуку сучасних методів лікування цього захворювання у вагітних присвячена левова частка досліджень. Попри це, не з’ясовано багато питань, особливо щодо хірурґічного лікування вагітних із цією патолоґією, немає загальновизнаних стандартів ведення вагітності та пологів у цього континґенту пацієнток. Мета. Удосконалити методи консервативного та хірургічного лікування вагітних із лейоміомою матки при ускладненому перебігу вагітності з метою поліпшення материнських і перинатальних наслідків. Матеріали й методи. Спостереженню підлягали 47 вагітних жінок із лейоміомою матки, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу ускладненого перебігу вагітності у Львівській обласній клінічній лікарні впродовж 2011–2017 рр. Із них 20 (42,6 %) пацієнткам проведено оперативне лікування. Проаналізовано скарги, анамнестичні показники, особливості перебігу вагітності та її ускладнень, показання до оперативного лікування, перебіг операцій та післяопераційний період, патолоґоанатомічні висновки, стан внутрішньоутробних плодів і новонароджених. Вагітним із лейоміомою матки, із огляду на патоґенетичні аспекти ускладнень вагітності, проводили етіопатоґенетичне комплексне лікування (профілактично-лікувальні заходи та оперативне втручання, спрямоване на зниження материнських і перинатальних ускладнень, збереження вагітності та репродуктивної функції). Тривалість лікування, спосіб застосування препаратів, їх дозування визначали індивідуально, зважаючи на клінічні ознаки. Результати. З’ясовано, що ускладнення вагітності виникли у всіх обстежуваних жінок без винятку. ЗПВ спостерігалась у 93,6 % випадків, пізній ґестоз – у 59,6 %, СЗРП – у 21,3 %, неправильне положення і тазове передлежання плода – у 14,8 %. Ускладнення з боку лейоміоматозних вузлів діаґностовано у 68,1 % випадків. Проґностично несприятливий перебіг вагітності зафіксовано на тлі великих і ґіґантських лейоміоматозних вузлів, множинної лейоміоми матки, особливо з субсерозно-інтерстиціальною та інтерстиціальною локалізацією. За умови застосування патоґенетичнообґрунтованих схем лікуваня у 26 (55,3 %) вагітних із лейоміомою матки та ускладненим перебігом вагітності вдалося пролонґувати вагітність із подальшим розродженням через природні пологові шляхи у 12 (25,5 %) випадках та операцією кесарського розтину в 14 (29,8 %) випадках через атипове розташування лейоміоматозних вузлів, великих і ґіґантських розмірів вузлів із вторинними змінами, поєднаних показань. У однієї вагітної стався самовільний викидень у термін 18 тижнів. Вагітним, які підлягали оперативному лікуванню, в усіх випадках проведено лейоміомектомію. У післяопераційному періоді спостерігались явища ЗПВ вагітності в 85,0 % випадків, що було медикаментозно кориґовано, лише в одному випадку післяопераційний період ускладнився передчасними пологами в термін 23 тижні. Розродження проводили операцією кесарського розтину в термін 35–38 тижнів у 15 жінок, ще 5 вагітних перебувають під спостереженням. Двом жінкам під час операції кесарського розтину проведено гістеректомію з приводу атонії матки. Зі 42 жінок вагітність завершилась народженням живих дітей у 40 (95,2 %) випадках. Задовільний стан за шкалою Апгар у 26 (65,0 %) новонароджених. Висновки. Вагітність і лейоміома матки суттєво обтяжують перебіг одна одної. За ускладненого перебігу вагітності застосування патоґенетично обґрунтованих лікувально-профілактичних заходів дає змогу поліпшити материнські та перинатальні наслідки. Лейоміомектомія має бути операцією вибору у вагітних жінок, що дає змогу пролонґувати вагітність та зберегти репродуктивну функцію. Незважаючи на значний проґрес в удосконаленні методів діаґностики та лікування лейоміоми матки, ця проблема актуальна і вимагає подальшого проведення рандомізованих контрольованих випробувань з метою забезпечити найбільш достовірні дані та створення нормативної бази з метою оптимізації тактики ведення цього континґенту вагітних.
Authors and Affiliations
L. Мarkin, О. Besedin, K. Іsayeva
Keywords
Related Articles
- EP ID EP263386
- DOI 10.25040/lkv2017.04.054
- Views 131
- Downloads 0
Benfotiamine and Long-Chain Omega-3 and Omega-6 Polyunsaturated Fatty Acids in Treatment of Cardiac Autonomic Neuropathy in Patients with Type 2 Diabetes Mellitus
Introduction. The cardiovascular form of diabetic autonomic neuropathy (DANP) in patients with type 2 diabetes mellitus (DM), is characterized by the damage of the nerve fibers of the parasympathetic and sympathetic part...
Особенности кальциево-фосфорного обмена и состояния костей у больных циррозом печени: диаґностика и принципы дифференцированного лечения (обзор литературы и описание клинического случая)
Введение. Нарушение кальциево-фосфорного обмена и состояния костной ткани, что является основной причиной возникновения спонтанных переломов и ограничения двигательной деятельности у больных циррозом печени, требует боле...
Лечение цирроза печени: современные принципы с учетом наличия синтропических ко- и полиморбидных поражений других органов и систем
Введение. Цирроз печени - частое хроническое полиэтиологическое заболевание внутренних органов с полиморбидными синтропическими поражениями, что, нередко, становятся причиной ранней инвалидизации и смерти пациентов - тре...
Анализ влияния отдельных показателей течения системной красной волчанки и его лечение на минеральную плотность костной ткани
Введение. В 25,0% больных СКВ поражения костно-суставной системы наступает в течение первых 10 лет заболевания. Распространенность остеопении колеблется от 4,0 до 74,0%, а остеопороза (ОП) - от 3,0 до 48,0%. Основные при...
Переломи лобового синуса: сучасна стратеґія діаґностично-лікувальної тактики
Вступ. Переломи лобового синуса, які виникають у 5,0-15,0 % випадків усіх травматичних пошкоджень кісток лицевого скелета, можуть варіювати від ізольованих переломів передньої стінки до множинних поєднаних пошкоджень син...