Особливості надання допомоги вагітним із лейоміомою матки
Journal Title: Lviv Clinical Bulletin - Year 2017, Vol 4, Issue 20
Abstract
Вступ. Упродовж останніх років однією з найактуальніших проблем сучасної акушерсько-ґінеколоґічної практики є проблема лейоміоми матки у жінок репродуктивного віку, що трапляється у 40,0–60,0 % випадків. Відповідно поєднання вагітності й цієї патолоґії зросло до 20,0 %. Згідно з результатами численних досліджень, наявність лейоміоми матки асоціюється звисоким ризиком акушерських і перинатальних ускладнень. Пошуку сучасних методів лікування цього захворювання у вагітних присвячена левова частка досліджень. Попри це, не з’ясовано багато питань, особливо щодо хірурґічного лікування вагітних із цією патолоґією, немає загальновизнаних стандартів ведення вагітності та пологів у цього континґенту пацієнток. Мета. Удосконалити методи консервативного та хірургічного лікування вагітних із лейоміомою матки при ускладненому перебігу вагітності з метою поліпшення материнських і перинатальних наслідків. Матеріали й методи. Спостереженню підлягали 47 вагітних жінок із лейоміомою матки, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу ускладненого перебігу вагітності у Львівській обласній клінічній лікарні впродовж 2011–2017 рр. Із них 20 (42,6 %) пацієнткам проведено оперативне лікування. Проаналізовано скарги, анамнестичні показники, особливості перебігу вагітності та її ускладнень, показання до оперативного лікування, перебіг операцій та післяопераційний період, патолоґоанатомічні висновки, стан внутрішньоутробних плодів і новонароджених. Вагітним із лейоміомою матки, із огляду на патоґенетичні аспекти ускладнень вагітності, проводили етіопатоґенетичне комплексне лікування (профілактично-лікувальні заходи та оперативне втручання, спрямоване на зниження материнських і перинатальних ускладнень, збереження вагітності та репродуктивної функції). Тривалість лікування, спосіб застосування препаратів, їх дозування визначали індивідуально, зважаючи на клінічні ознаки. Результати. З’ясовано, що ускладнення вагітності виникли у всіх обстежуваних жінок без винятку. ЗПВ спостерігалась у 93,6 % випадків, пізній ґестоз – у 59,6 %, СЗРП – у 21,3 %, неправильне положення і тазове передлежання плода – у 14,8 %. Ускладнення з боку лейоміоматозних вузлів діаґностовано у 68,1 % випадків. Проґностично несприятливий перебіг вагітності зафіксовано на тлі великих і ґіґантських лейоміоматозних вузлів, множинної лейоміоми матки, особливо з субсерозно-інтерстиціальною та інтерстиціальною локалізацією. За умови застосування патоґенетичнообґрунтованих схем лікуваня у 26 (55,3 %) вагітних із лейоміомою матки та ускладненим перебігом вагітності вдалося пролонґувати вагітність із подальшим розродженням через природні пологові шляхи у 12 (25,5 %) випадках та операцією кесарського розтину в 14 (29,8 %) випадках через атипове розташування лейоміоматозних вузлів, великих і ґіґантських розмірів вузлів із вторинними змінами, поєднаних показань. У однієї вагітної стався самовільний викидень у термін 18 тижнів. Вагітним, які підлягали оперативному лікуванню, в усіх випадках проведено лейоміомектомію. У післяопераційному періоді спостерігались явища ЗПВ вагітності в 85,0 % випадків, що було медикаментозно кориґовано, лише в одному випадку післяопераційний період ускладнився передчасними пологами в термін 23 тижні. Розродження проводили операцією кесарського розтину в термін 35–38 тижнів у 15 жінок, ще 5 вагітних перебувають під спостереженням. Двом жінкам під час операції кесарського розтину проведено гістеректомію з приводу атонії матки. Зі 42 жінок вагітність завершилась народженням живих дітей у 40 (95,2 %) випадках. Задовільний стан за шкалою Апгар у 26 (65,0 %) новонароджених. Висновки. Вагітність і лейоміома матки суттєво обтяжують перебіг одна одної. За ускладненого перебігу вагітності застосування патоґенетично обґрунтованих лікувально-профілактичних заходів дає змогу поліпшити материнські та перинатальні наслідки. Лейоміомектомія має бути операцією вибору у вагітних жінок, що дає змогу пролонґувати вагітність та зберегти репродуктивну функцію. Незважаючи на значний проґрес в удосконаленні методів діаґностики та лікування лейоміоми матки, ця проблема актуальна і вимагає подальшого проведення рандомізованих контрольованих випробувань з метою забезпечити найбільш достовірні дані та створення нормативної бази з метою оптимізації тактики ведення цього континґенту вагітних.
Authors and Affiliations
L. Мarkin, О. Besedin, K. Іsayeva
Keywords
Related Articles
- EP ID EP263386
- DOI 10.25040/lkv2017.04.054
- Views 134
- Downloads 0
Гібернація міокарда у хворих на артеріальну гіпертензію та ішемічну хворобу серця як причина серцевої недостатності
Вступ. Гібернація міокарда належить до «нових ішемічних синдромів», які за останні роки щораз частіше привертають увагу кардіолоґів і кардіохірурґів. Мета. З’ясувати патофізіолоґічні механізми виникнення і ультраструкту...
The Role of Gene of the Tumor Necrosis factor-α G-308A Polymorphism in the Development of Congestive Heart Failure in Patients with Ischemic Heart Disease and Obesity
Introduction. One of the most widespread and prognostically unfavourable conditions in cardiovascular diseases is congestive heart failure (CHF), where an important role is given to the proinflammatory cytokines in the p...
Современные успехи и доказательность по результатам Европейского конгресса кардиологов в Амстердаме (30.08-04.09.2013)
Введение. Несмотря на прогресс в области медицины, заболевания сердечно-сосудистой системы и сегодня являются убийцей номер один населения Европы. Клинические испытания, на основе которых осуществлено внедрение в клиниче...
Rational Pharmacotherapy of Asymptomatic Bacteriuria in Pregnant Women
Introduction. Asymptomatic bacteriuria (AB) refers to the category of pathological conditions that are caused by the infection of the urinary tract and are in particular importance for pregnant women, as in the case of l...
Вазоренальна гіпертензія: діаґностика та лікування стенозу ниркової артерії (огляд літератури та опис клінічного випадку)
Вступ. Одна з найбільш поширених вторинних форм артеріальної гіпертензії, особливо в осіб молодого віку, – вазоренальна артеріальна гіпертензія (ВАГ), етіолоґічним чинником формування якої є одно- або двобічне стенозне у...