ОСОБЛИВОСТІ ПОЕТИЧНОЇ «ГЕОГРАФІЇ» П. Г. АНТОКОЛЬСЬКОГО 1920-х рр. І ПОЕЗІЯ ЙОГО СУЧАСНИКІВ
Journal Title: Наукові записки ХНПУ імені Г.С. Сковороди "Літературознавство" - Year 2018, Vol 1, Issue 87
Abstract
Поезія Павла Григоровича Антокольського (1895–1978) належить до значних явищ російської літератури ХХ ст. Він творив у різні її періоди, які супроводжувалися кардинальною зміною світоглядних і культурних парадигм. Істориками літератури цей автор традиційно подається як радянський поет «другого» ряду, чиїм творам притаманне тематичне й жанрове розмаїття. Актуальність теми дослідження обумовлена необхідністю введення у науковий обіг невивченої частини спадщини поета і осмислення її в контексті поезії пост символізму, до якої поетична творчість П. Антокольського 1910-х–1920-х рр. безсумнівно належить. Це надасть можливість заповнити прогалину в уявлення про особливості розвитку літератури того часу. П. Антокольський як поет сформувався у Срібний вік російської поезії і пройшов шлях, що почався із захоплення символізмом, футуризмом і акмеїзмом. Як і багато його сучасників, він не був прихильником революції 1917 р., проте вписався в нову соціокультурну ситуацію, став відомим поетом, який мав своїх читачів і шанувальників. Перекодування його письменницької репутації дозволяє говорити про нього, як поета Срібного віку, з художнім і культурним багажем якого пов’язані особливості його віршів наступних років. Виникнення теми Заходу в поезії П. Антокольського обумовлено трьома різними обставинами: біографічними, соціокультурними і естетичними. Біографічний аспект цієї теми пов’язаний з гастролями вахтангівського театру, що проходили по країнах Західної Європи. Соціокультурний аспект пов’язаний із загальною тенденцією 1920-х років – оскільки почастішали поїздки радянських письменників в Європу. Естетичний аспект – наслідування акмеїзму з його підвищеним інтересом до архітектури і пластичних мистецтв. Все це стало основою до розширення поетичної «географії» віршів П. Антокольського 1920-х років.
Authors and Affiliations
С. О. Зубенко, М. М. Журенко
Keywords
Related Articles
- EP ID EP542046
- DOI -
- Views 108
- Downloads 0
ФОЛЬКЛОРНАЯ ТРАДИЦИЯ КАК ИСТОЧНИК ИНТЕРТЕКСТУАЛЬНОГО ЗАИМСТВОВАНИЯ В АНГЛИЙСКОЙ ЛИТЕРАТУРЕ
Інтертекстуальність є невід’ємною частиною культури і ознакою літе-ратурної діяльності. У сучасній науці теорія інтертекстуальності базується на розумінні про-цесу літературного розвитку як постійної взаємодії текстів і...
ОБРАЗЫ ПРИРОДЫ В ХУДОЖЕСТВЕННОМ МИРЕ ЮРГИСА БАЛТРУШАЙТИСА В КОНТЕКСТЕ РУССКОЙ СИМВОЛИСТСКОЙ ПОЭЗИИ
У статті розглядається специфіка створення та розвитку образів природи, які супроводжують ліричного героя поетичного світу Юргіса Балтрушайтіса на шляху до вершин духовного буття. Встановлено, що у ранніх творах поета зв...
Ладога в прозі М. Семенової: художня реконструкція життя середньовічного міста та її історико-археологічний контекст
У статті розглядаються твори М. Семенової «Лебеди улетают», «Пелко и волки», «Ведун», «Валькирия» тощо, сюжетна дія в яких так чи інакше пов’язана з Ладогою. Публікація є спробою схарактеризувати особливості художньої ре...
РАССКАЗ-АНТИУТОПИЯ Н. БЕРБЕРОВОЙ «ПАМЯТИ ШЛИМАНА»
This article investigates the specific features of the literary dystopia genre on the material of the story by N. Berberova «In honor of Schlimann». This is the only story of the writer which tells about the events in th...
ФОЛЬКЛОРНЫЕ ТРАДИЦИИ В СКАЗКЕ ЛЕОНИДА ФИЛАТОВА «ПРО ФЕДОТА-СТРЕЛЬЦА, УДАЛОГО МОЛОДЦА»
У статті досліджуються фольклорні традиції, які визначають специфіку жанрової природи казки Л. Філатова «Про Федота-стрельца, удалого молодца». На основі аналізу чарівно-романтичної літературно-казкової форми виділені ха...