ОСОБЛИВОСТІ СИНТАКСИЧНИХ СТРУКТУР У ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКИХ МОДЕРНІСТІВ ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ (ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ)
Journal Title: Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філологія - Year 2018, Vol 11, Issue 18
Abstract
У своєму дослідженні з урахуванням лінгвокультурологічного підходу ми проаналізували особливості синтаксичних структур у поезії французьких модерністів, зокрема на матеріалі творчості французького поета Г. Аполлінера. Встановлено, що специфічне місце в системі художніх новацій поета займає синтаксична будова мови, а саме – розчленовані синтаксичні структури. Результати аналізу уможливлюють визначення таких синтаксичних структур у поетичному ідіостилі Г. Аполлінера як базис, на якому виникла, розвинулась й отримала своє подальше розповсюдження синтаксична сепаратизація. It is known that in the European culture of the early twentieth century new ideological space, a new worldview and a new artistic art were underway. Consequently, modernism was formed. It is a new philosophical and artistic direction of science, culture and language development. In our study, taking into account the linguistic and cultural approaches, we have analyzed the features of syntactic structures in the poetry of French modernists, in particular the material of the work of the French poet G. Apollinaire. Such an approach to the selection of the research material was not accidental; it is due to the fact that poetry, as a specific form of creativity, most subtly, sensitively reacts to all changes that occur in the society, cultural and spiritual life of the people. It is important to point out that in the literary realm of French modernist poets. Such poets as G. Apollinaire, M. Jacob, P. Reverdy, A. Salmon – were closely associated with the Сubist-artists, who tried to impress, to smite the sharpness of colors and the unusual content of the images. Cubism – an art which reflects, describes the world not in the way the creator sees it, but in the way he thinks. By decomposing all the objects and shapes into simple geometric shapes (cubes, cylinders, circles, rectangles, squares, lines, etc.) and combining them in accordance with the artist's plan, the cubists hoped to move on to intellectual, analytical painting capable of revealing the structure of things, their inner essence, to implement their knowledge of the subject, express contemporaneity and contribute to its restructuring (P. Picasso, J. Braque, P. Cezanne). Cubism is closely linked to the first form-making experiments and sculptures (A. Laurent): the replacement of convex parts of the sculpture with concave or cavities, voids; a combination of different materials and their coloring (sculptural painting); sculpture with light (openwork sculpture with backlit from the middle), etc. In general, cubism in all its artistic manifestations (painting, sculpture, literature) tends to create the versatility of speech. In the same ideological sphere, there were also Cubist-poets who proclaimed a cult of style. The analysis of the material has shown that, as on the canvases of the Cubist artists, and in the verses of the Cubist-poets, the style (form) dominates over the content. Moreover, we note that the basis of creativity is the common artistic principle, the reception of reflection and expression of reality: the decomposition of images into parts, separate elements, components (in painting, sculpture), dismemberment, division, segmentation of sentences (in syntax), and then their a kind of connection, a combination of one content essence with the idea of importance, the dominant of details in the art (collage, editing). The study argues that G. Apollinaire was one of the cubists who noticed a mighty potential in it. Like his friend P. Picasso, who rejected the perspective, the three- dimensionality, the game of light-headedness, and began to separate all the visible and invisible, to dismember the objects in detail, G. Apollinaire, seeking the first principle of being, in turn, experimented in poetry: he played a poetic metric, cremash their poetic lines, invented new possibilities in the image of reality. According to the above mentioned research it becomes obvious that G. Apollinaire, as a true modernist innovator, went against the traditional syntactic form, the grammatical tradition: while most of the creators followed the rules of parse writing, he decided not to force his texts with dots, commas and dashes. At the time of the publication of the collection «Alcohol. Poems 1898-1913 years» the poet completely abandoned punctuation, because he believed that the reader must himself feel the rhythm, emotional expressiveness of the poem, create its syntactic and prosody figure. The results of the analysis make it possible to identify such creative innovations in the poetic idiostyle G. Apollinaire as a basis on which the syntactically dissected (separate) structures appeared, developed, and received their further distribution in the French prosaic literature of the twentieth century. We believe that such dismembered, isolated parts of poetic expressions that are not marked by a traditional point are the motive, the root cause for the development of separation as a syntactic phenomenon. This is the ground on which expressive, colloquial, and actual syntax of the French language is developed. Consequently, the analysis of the material stated that at the beginning of the twentieth century, in all forms of French art, an art form is updated. The French poets of the modernist poetic form updates performed by various means, the development of vers libre, the complete destruction of genres, styles and features of the work of art. A special place in the system of artistic innovations is the syntactic structure of the language, namely, the fragmented syntactic structures.
Authors and Affiliations
Olga Stanislav
Keywords
Related Articles
- EP ID EP514664
- DOI -
- Views 88
- Downloads 0
РЕКОНСТРУКЦІЯ РОЗВИТКУ ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОЇ СИСТЕМИ СЕРЕДНЬОАНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ
У статті досліджено системну стабільність функціонування словникового складу середньоанглійської мови і його діалектичну єдність із розвитком відповідно до універсальних законів діалектики і загальних тенденцій мовної ев...
Данте і українська література: проблема рецепції крізь "оптику" Ю. Бойка-Блохина – компаративіста
У статті розглянуто погляди Ю. Бойка-Блохина на рецепцію творчості Данте вітчизняним письменством як складного багатовекторного феномену (функціональність якого виявляється в оригінальній та перекладацькій творчості, а т...
ФОЛЬКЛОРНО-ЕТНОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА РОМАНУ В. ЛИСА «СТОЛІТТЯ ЯКОВА»
У статті на прикладі роману Володимира Лиса «Століття Якова» розкривається роль фольклорно-етнографічного матеріалу для творення художнього образу. Аналіз матеріалу показує цікаві вкраплення в розповідь традицій, звичаїв...
ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ЕКСТРАЛІНГВІСТИЧНОЇ ДОМІНАНТИ У МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ АМЕРИКАНСЬКОГО МОВНОГО СУБСТАНДАРТУ)
У статті розглядається зв’язок між словотвором та екстралінгвістичним світом через аспект актуалізації екстралінгвістичної домінанти. Дається визначення екстралінгвістичної домінанти. На прикладах мовних одиниць американ...
СПІЛЬНЕ ТА ВІДМІННЕ В РОМАНАХ «ТИХИЙ АМЕРИКАНЕЦЬ» Г. ГРІНА ТА «ЕЛЕМЕНТАЛ» В. ШКЛЯРА
Статтю присвячено вивченню художньої проекції колоніальної політики як соціального, історичного та літературного феномену, представленого в романах українського письменника В. Шкляра й англійського прозаїка Г. Гріна, що...