Порівняльне дослідження методик диференційної діаґностики есенціальної резистентної та псевдорезистентної артеріальної гіпертензії у практиці сімейного лікаря
Journal Title: Lviv Clinical Bulletin - Year 2018, Vol 4, Issue 24
Abstract
Вступ. Частота випадків резистентної гіпертензії у популяції хворих на артеріальну гіпертензію коливається в межах 5,0–18,0 %. У структурі резистентної артеріальної гіпертензії псевдорезистентна становить 90,0–95,0 %. Мета. Порівняти методики диференційної діаґностики еcенціальної резистентної та псевдорезистентної артеріальної гіпертензії у практиці сімейного лікаря. Матеріали й методи. Обстежено 120 пацієнтів із неконтрольованою есенціальною артеріальною гіпертензією. У рандомізований спосіб їх поділено на дві ґрупи – основну – 60 пацієнтів (26 (43,3 %) жінок та 34 (56,7 %) чоловіків, середній вік 54,6 ± 9,2 року та ґрупу порівняння – 60 пацієнтів (24 (40,0 %) жінки та 36 (60,0 %) чоловіків, середній вік 55,4 ± 8,5 року). Дослідження відбувалося у три етапи. На першому етапі пацієнтам основної ґрупи проводили диференційну діаґностику есенціальної резистентної та псевдорезистентної артеріальної гіпертензії за допомогою власної методики. Надалі пацієнти з діаґнозом псевдорезистентної артеріальної гіпертензії за результатами запропонованої нами методики продовжили участь у дослідженні та вживання трьох раніше призначених антигіпертензивних лікарських засобів у максимально переносимих дозах з оцінкою ефективності такого лікування шляхом вимірювання показників офісного артеріального тиску на 3–5-й день, на 14-й ± 2 дні, на 28-й ± 3 дні. На другому етапі за традиційною методикою оцінювали результати проведення диференційної діаґностики есенціальної резистентної та псевдорезистентної гіпертензії у ґрупі порівняння. Емпірично збільшували дози трьох раніше призначених антигіпертензивних препаратів до максимально переносимих, оцінюючи ефективність лікування шляхом вимірювання показників офісного артеріального тиску на 3–5-й день, на 14-й ± 2 дні, на 28-й ± 3 дні. На третьому етапі проводили оцінку показників офісного артеріального тиску у пацієнтів обох ґруп на кожному візиті. Результати. Чутливість, специфічність, індекс точності (діаґностичну цінність) нового методу диференційної діагностики есенціальної резистентної та псевдорезистентної артеріальної гіпертензії та їх 95,0% довірчий інтервал (ДІ) визначали за методом латинського квадрата (чотирипільної таблиці). Чутливість запропонованого нами способу диференційної діаґностики, з традиційним, становить 95,7 % (95,0% ДІ 91,8–99,6), специфічність – 57,2 % (95,0% ДІ 47,5–66,9), індекс точності (діаґностична цінність тесту) – 86,7 % (95,0% ДІ 80,1–93,3). Частота виявлення псевдорезистентної артеріальної гіпертензії у пацієнтів ґрупи порівняння досягала 80,0 %, в основній групі – 88,0 %,частота виявлення резистентної артеріальної гіпертензії – відповідно 20,0 та 12,0 % (χ²=1,7; df=1; р > 0,05). Тобто за результатами проведеної диференційної діагностики есенціальної резистентної і псевдорезистентної артеріальної гіпертензії, як загальноприйнятим методом, так і розробленим нами, переважної була визначена псевдорезистентна артеріальна гіпертензія – 92 пацієнти (83,6 %), резистентна артеріальна гіпертензія – 18 пацієнтів (16,4 %). На основі порівняльного дослідження різних методів диференційної діаґностики есенціальної резистентної та псевдорезистентної гіпертензії науково обґрунтовано ефективність удосконаленого нами методу в значному зменшенні тривалості проведення диференційної діаґностики та в скороченні термінів виставлення діаґнозу псевдорезистентної гіпертензії, завдяки оригінальному підходу до визначення ефективності трьох раніше призначених антигіпертензивних препаратів у контролі артеріального тиску, та більш швидкому досягненні контролю артеріального тиску у цієї катеґорії хворих. Висновки. Чутливість запропонованого нами способу диференційної діаґностики, порівняно з традиційним, становить 95,7 % (95,0% ДІ 91,8–99,6), специфічність – 57,2 % (95,0% ДІ 47,5–66,9), індекс точності (діаґностична цінність тесту) – 86,7 % (95,0% ДІ 80,1–93,3). Частота виявлення псевдорезистентної артеріальної гіпертензії у ґрупі порівняння досягала 80,0 %, у основній ґрупі – 88,0 %, частота резистентної артеріальної гіпертензії становила 20,0 і 12,0 % відповідно (χ² = 1,7; df = 1; p > 0,05). На основі порівняльного дослідження різних методів диференційної діаґностики есенціальної резистентної та псевдорезистентної гіпертензії науково обґрунтовано ефективність удосконаленого нами методу в значному зменшенні тривалості проведення диференційної діаґностики до 3,9 ± 2,6 днів, порівняно з традиційною методикою – 16,4 ± 6,8 днів (p < 0,05), що дозволяє досягти суттєвого зниження систолічного артеріального тиску (˃10,0 % від показників на початку лікування) у середньому за 4,5 ± 1,5 днів порівняно з традиційною методикою – 20,2 ± 3,6 днів (p < 0,05).
Authors and Affiliations
О. Б. Волошина, В. О. Збітнєва, І. С. Лисий, Т. О. Дичко, В. В. Саморукова, О. Р. Дукова
Взаимосвязь между уровнями мочевой кислоты, креатинина и индексом массы тела у женщин и мужчин с гипертонической болезнью
Введение. Особого внимания заслуживают не только общепринятые, но и недостаточно исследованы предикторы развития артериальной гипертензии (АГ) и осложнений, связанных с ней. Среди таких факторов следует выделить бессимпт...
Characteristics of Bone Tissue in Postmenopausal Women with Systemic Lupus Erythematosus
Introduction. Osteoporosis is one of the most common systemic diseases of the skeletal system that is characterized by decreased bone mass per unit volume, increased bone fragility and risk of fractures. The prevalence o...
Эффективность методов аллопластики параумбиликальных троакарных грыж, сочетающихся с диастазой прямых мышц живота, с учетом факторов риска их рецидива (сообщение первое)
Введение. Частота возникновения троакарных грыж после лапароскопической холецистэктомии составляет 3,4-6,7%. К локальным факторов риска их образования относятся размер и тип троакара, место его введения, расширение троак...
Бенфотиамин и длинноцепочечные ω-3 и ω-6 полиненасыщенные высшие жирные кислоты в лечении кардиоваскулярной формы диабетической автономной нейропатии
Введение. Кардиоваскулярная форма диабетической автономной нейропатии (ДАНП) у больных сахарным диабетом (СД) II типа, которая характеризуется поражением нервных волокон парасимпатического и симпатического отделов вегета...
Синдром Аарскоґа – Скотта (опис клінічного випадку)
Вступ. Синдром Аарскоґа – Скотта – це захворювання, що успадковується за автосомно-домінантним або Х-зчепленим рецесивним типом, що характеризується лицевими ознаками, сечостатевими аномаліями, диспропорційно низьким зр...