ПОТЕНЦІАЛ ЯК ПСИХОДУХОВНА ДАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

Apply

ПОТЕНЦІАЛ ЯК ПСИХОДУХОВНА ДАНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ

Journal Title: Психологія і суспільство - Year 2018, Vol 71, Issue 1

Abstract

У статі здійснено методологічне осмислення потенціалу людини як складної унікальної ноуменально-феноменальної даності її духовного життя, вказано на співмірність і взаємозв’язок Людини і Світу, їх універсальну еквівалентність, що виявляється в інтенційності людського способу існування та трансцендентній сутності вчинку. В ракурсі логіко-канонічної структури вчинку В. А. Роменця та циклічно-вчинкового підходу А. В. Фурмана виокремлено п’ять рівнів розгортання потенціалу людини: 1) потенціал як джерело, внутрішньо притаманна сила людини – неусвідомлена, непотенційована, співвідносна із вічністю енергія, що виражається в інтенційності людського існування, представлена іманентно наявним ментальним досвідом особистості (передситуаційний компонент учинку); 2) потенціал як резерв непроявлених можливостей людини, актуалізація яких залежить від наявних у неї потенцій як особистості і реальних (конкретних) ситуацій життєдіяльності (ситуаційний компонент); 3) потенціал як ресурс психодуховного світу людини, що характеризує динаміку її індивідуального функціонування і визначається ціннісно-смисловою структурою особистості (мотиваційний компонент); 4) потенціал як уможливлення прояву потенційних здібностей людини до продуктивного самотворення через перетворення енергетики організованого екзистенціювання її самоактивності у внутрішню свободу індивідуальності (дійовий компонент); 5) потенціал як невичерпне духовне начало, употужнене трансцендентною здатністю людини виходити за межі існуючого та набувати якісно нового рівня саморозгортання Я, що передбачає визначення духовних орієнтирів її призначення-місії у світі, відкриття для себе смислу буття і сенсу життя (післядійовий компонент учинку). Воднораз у роботі проаналізовано основні модуси-складові потенціалу людини, синергійно поєднані та якісно своєрідні, які характеризують її вчинкове життєздійснення як особистості у його процесно-динамічному та часопросторовому вимірах, охарактеризовано такі складники (компоненти) потенціалу: буттєвий (джерело потенційного людського способу життя, пов’язаного з метафізичною сакральною реальністю), життєвий (модальність екзистенційного простору людини, живильна спроможність розгортання її активності), суб’єктивний (ресурс життєвих досягнень особи, її саморегулятивна здатність до реалізації духовних інтенцій), особистісний (уможливлення процесів самотворення, досягнення особистісної зрілості), духовний (іманентний вияв трансцендентної сутності людини). A methodological comprehension of the human potential as a complex unique noumenal-phenomenal givens of its spiritual life is done in the article, it is indicated on the and interrelation of Human and the World, their universal equivalence, which is manifested in the intentionality of the human way of existence and the transcendental nature of the act. In the perspective of the logical-canonical structure of V. A. Romenets’ action and the cyclic-action approach of A.V. Furman, five levels of human potential deployment are singled out: 1) potential as a source, internally inherent strength of human – unconscious, not potentiated, correlated with eternity energy, expressed in the intentionality of human existence, is represented immanently by the existing mental experience of personality (pre-situational component of the act); 2) potential as a reserve of unmanifested man’s capabilities, actualization of which depends on available in him potencies as personality and real (specific) situations of life activity (situational component); 3) potential as a resource of the psycho-spiritual world of man, characterizing the dynamics of his individual functioning and determined by the value-semantic structure of personality (motivational component); 4) potential as an opportunity to manifest the potential abilities of a person to productive self-creation through the transformation of organized existing energy of his self-activity into the internal freedom of individuality (effective component); 5) potential as an inexhaustible spiritual beginning reinforced by the transcendental ability of man to go beyond the boundaries of the existing and acquire a qualitatively new level of self-deployment of Self, which foresees the definition of the spiritual guidelines of his appointment-mission in the world, the discovery for himself the meaning of being and the meaning of life (post-action component of the deed). At the same time, the basic modes-components of the human potential, synergistically combined and qualitatively peculiar, which characterize its action life activity as a personality in its process-dynamic and time-spatial dimensions, are analyzed in the work, the following components of the potential are described: existential (source of potential human lifestyle associated with the metaphysical sacred reality), life (the modality of the existential space of man, vital capacity of the deployment of its activity), subjective (resource of vital achievements of a person, its self-regulating ability to realize spiritual intentions), personal (enable self-creation processes, achieving personal maturity), spiritual (immanent transcendent expression of human nature).

Authors and Affiliations

Ярослава Бугерко

Keywords

потенціал; психодуховний розвиток особистості; буттєва екзистенція; інтенційність; життєтворча активність особистості; вчинкова дія; ціннісно-смислова сфера особистості

EP ID EP299207
DOI -
Views 97
Downloads 0