Правова дефініція статусу прокурора в Україні

Abstract

Для врегулювання питання реформування прокуратури України в сучасних умовах було прийнято законодавчі зміни та введено новели щодо понятійного апарату прокуратури з урахуванням рекомендацій європейських інституцій. У статті розглянуто проблеми правового закріплення дефініції статусу прокурора. Автор наголошує, що Закон України “Про прокуратуру” не спрощує застосування його норм, а навпаки – ускладнює таке застосування. Поняття “статус прокурора” сьогодні є лише теоретичною категорією, а законодавець під цим словосполученням передусім розуміє його належність до відповідної посади. Метою статті є теоретичний та нормативно-правовий аналіз дефініції статусу прокурора в Україні. Зазначено, що для здійснення діяльності, виконання поставлених завдань прокурора наділено сукупністю прав і обов’язків, тобто певними повноваженнями, наявність яких є головним елементом його статусу та слугує досягненню поставлених перед органами прокуратури цілей щодо захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави. Статус прокурора є спеціальним, оскільки прокурор є спеціальним суб’єктом правовідносин, адже наділений законом властивими лише йому правами та обов’язками, має додаткові гарантії та до нього висунуті особливі вимоги для набуття такого статусу. У Законі визначено чіткий перелік суб’єктів, які наділені статусом прокурора, тобто є прокурорами. У статті вказано, що будь-яка особа, яка займає адміністративну посаду в прокуратурі, наділена статусом прокурора, однак не кожний прокурор займає адміністративну посаду. Звільнення прокурора з адміністративної посади не позбавляє його статусу прокурора, що є додатковою гарантією незалежності прокурора в Україні. Статус прокурора є загальним поняттям, зміст якого становлять права (повноваження), обов’язки, гарантії незалежності та спеціальні види відповідальності й механізми її застосування, належність до громадянства, спеціальні норми етичної поведінки, особливий порядок набуття статусу прокурора (вступу на посаду, яка і надає особі статус прокурора). Для особи, яка має статус прокурора, незалежно від посади, відрядження та покладених на неї обов’язків, визначено ще і загальні права та обов’язки. У статті зроблено висновок, що статус прокурора – це сукупність закріплених у Конституції України та законах України нормативних приписів, котрі визначають: єдині для всіх права та обов’язки прокурорів як суб’єктів владних повноважень при реалізації конституційних функцій прокуратури; організаційно- управлінські (адміністративні) функції прокурора; гарантії їх діяльності; вимоги до осіб, що перебувають на службі в органах прокуратури, процедуру відбору, прийняття на службу та її проходження; відповідальність прокурорів, зокрема й дисциплінарну відповідальність; фінансування та матеріальне (в тому числі соціальне) забезпечення прокурорів; правила професійної етики та поведінки прокурорів (основні принципи і моральні норми, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов’язків та поза службою). Права та обов’язки прокурора як основний елемент його статусу регламентовано в окремих законодавчих актах за кожною з конституційних функцій прокуратури. Однак законодавець статус прокурора визначає як належність відповідного суб’єкта до певної посади в прокуратурі, а не сукупність закріплених у Конституції України та законах України нормативних приписів. Автор пропонує для усунення неоднозначного тлумачення проаналізованих у статті понять доповнити розділ III Закону України “Про прокуратуру” нормами, які регулюють вимоги до осіб, що перебувають на службі в органах прокуратури, процедуру відбору, прийняття на службу та її проходження; відповідальність прокурорів, зокрема дисциплінарну; фінансування та матеріальне (в тому числі соціальне) забезпечення прокурорів; загальні правила професійної етики та поведінки прокурорів. Такі зміни сприятимуть формуванню дефініції статусу прокурора на законодавчому рівні в Україні.

Authors and Affiliations

НАТАЛІЯ НАУЛІК, кандидат юридичних наук, доцент

Keywords

Related Articles

Координаційна діяльність прокурора відповідно до положень статті 25 Закону України «Про прокуратуру»

Розглянуто правову основу, форми та особливості координаційної діяльності прокурора, підстави, на яких її здійснюють, способи, завдання.

Особливості здійснення права власності Українського народу на ліси

Розглянуто стан правового регулювання здійснення права власності Українського народу на ліси. Акцент зроблено на законодавчих новелах розпорядження земельними лісовими ділянками. Розкрито зміст права власності Українсько...

Нормативно-правове регулювання діяльності прокуратури щодо запобігання домашньому насильству

Тривалий час сімейні стосунки залишалися поза сферою правового регулювання держави, оскільки будь-яке втручання у ці відносини розцінювалось як порушення таємниці приватного життя. Сьогодні насильство в сім’ї є однією з...

Нові законодавчі підходи до визначення строків досудового розслідування

Відповідно до запроваджених із 15 березня 2018 року змін у Кримінальному процесуальному кодексі України (КПК України) встановлено новий порядок обрахування строків досудового розслідування та їх продовження. Водночас при...

The experience of the United Kingdom in the development of national AML and anti-corruption systems in Ukraine: comparative scientific research

The UK is one of the world’s most open countries. Its economic level is built on extensive and productive relationships across the globe. However, the UK open status as of a global finance center leads to the risk of ill...

Download PDF file
  • EP ID EP534193
  • DOI -
  • Views 200
  • Downloads 0

How To Cite

НАТАЛІЯ НАУЛІК, кандидат юридичних наук, доцент (2018). Правова дефініція статусу прокурора в Україні. Вісник Національної академії прокуратури України, 0(4), 54-65. https://europub.co.uk/articles/-A-534193