REGIONALIZATION OF THE WORLD ECONOMY
Journal Title: Вісник Маріупольського державного університету.Серія: Економіка - Year 2016, Vol 6, Issue 12
Abstract
In the article is analised rgegional of trade and economic relations, it is determined that the structure of the world economy,it is determined that in the structure of the world economy has already formed certain segments of spatial - regions as subsystems of the world economy, the main ones are the regions of the triad: the European, North American and AsiaPacific.. The main criteria for the selection of these regions recognized propensity for intra interaction, its complexity, scope and duration of the economic relations. Necessity for a comprehensive account of the direction and intensity of the impact of many factors (both internal and external) determine the feasibility of assess the potential of the integration process is integrated indicators that will generalizing comprehensive and quantitative characteristics of the process of regional economic integration taking place in the world economy at a particular time. У науковій статті досліджується об’єктивний характер розвитку процесу регіоналізації, що ґрунтується на ієрархічності системи регіонів і пов'язаний з оптимізацією соціально-економічної структури територій. Визначено, що регіоналізація світової економіки є процессом формування нової полісистемної конфігурації світового економічного простору, що виникає внаслідок регіонального тренду глобального розвитку, основними системними елементами якого стають регіони, чиє формування визначається характером розвитку інтеграційної взаємодії. Доведено, що сучасною ознакою світогосподарського розвитку є поширення та поглиблення процесів регіональної інтеграції, про що свідчить поява значної кількості різноманітних інтеграційних утворень, що виступають важливою компонентою глобальної інтеграції. З іншого боку, сам процес регіоналізації набув глобальних ознак, підтвердженням чого є регіональна спрямованість та збільшення обсягів внутрішньорегіональних потоків товарів, послуг, факторів виробництва. Проаналізовано регіональність торговельно-економічних відносин, визначено, що у структурі світового господарства вже сформовано певні просторові сегменти – регіони як підсистеми світового господарства, основними з яких є регіони-тріади: європейський, північноамериканський та азійсько-тихоокеанський. Основними критеріями виділення цих регіонів визнано схильність до внутрішньорегіональної взаємодії, її комплексність, масштаби та тривалість економічних стосунків. Доведено, що у рамках основних регіонів тріади розвиваються найбільш потужні інтеграційні об’єднання: Європейський Союз, NAFTA, ASEAN. Внутрішньорегіональна співпраця в рамках об’єднань розвивається більш прискореними темпами, і має значні обсяги, а самі об’єднання закріплюють свій статус відносно відособленої частини світової економіки. У результаті поглиблення інтеграції на мікро-, мезо-, макро-, мега-, мета рівнях, що за ступенем та глибиною охвату національних економік, її секторів та галузей, між країнами утворюється особливий міждержавний економічний простір, що стає базовою основою регіоналізації світової економіки і має відповідний вплив на розвиток глобальної інтеграції. Формування нових економічних регіонів у світовому господарстві вже не обмежується традиційними географічними факторами, що дозволило виділити окрім континентальної інтеграції й такий напрям розвитку інтеграційних процесів як трансконтинентальна інтеграція. У статті доводиться, що трансконтинентальна інтеграція представляє собою цілеспрямований процес створення міждержавного економічного простору між країнами, які не мають спільних кордонів та знаходяться в різних регіонах/континентах світу, в рамках якого встановлюється відповідна форма (етап) регіональної інтеграції, основним завданням якої є сприяння міжнародній конкурентоспроможності країн-інтегрантів. Поглиблення та розширення інтеграції залежатиме від оптимального використання потенціалу розвитку інтеграційних процесів, який суттєво розрізняється за основними моделями регіональної інтеграції. Необхідність комплексного урахування напрямку та інтенсивності впливу багатьох факторів (як внутрішніх, так і зовнішніх) зумовлюють доцільність застосування для оцінки потенціалу розвитку інтеграційних процесів саме інтегральних показників, які нададуть узагальнюючу комплексну та кількісну характеристику процесів регіональної економічної інтеграції, які відбуваються в світовому господарстві на певний момент часу.
Authors and Affiliations
O. Bulatova
Keywords
Related Articles
- EP ID EP427207
- DOI -
- Views 73
- Downloads 0
Забезпечення економічної безпеки регіонів в умовах нестабільного зовнішнього середовища
Стаття висвітлює практичні аспекти забезпечення економічної безпеки на рівні регіону та міста в умовах посилення нестабільності зовнішнього середовища. Автор акцентує увагу на загрозах економічній безпеці територій Сходу...
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ЕКОЛОГІЗАЦІЇ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА
У статті розглянуто розвиток міжнародних відносин в сфері екологізації та охорони навколишнього середовища. Доведено необхідність вдосконалення економічного механізму управління природокористуванням в Україні на основі в...
Вплив зовнішніх факторів на формування економічної стратегії
У статті досліджено особливості формування економічної стратегії України під впливом зовнішніх факторів, розглянуто умови та фактори економічного зростання на окремих етапах розвитку країни. In the article the peculiarit...
Напрями диверсифікації чорної металургії України в контексті реалізації стратегічних завдань державно-приватного партнерства
Систематизовано напрями диверсифікації стратегічних цілей металургійних компаній світу та інструменти їх реалізації, на основі чого розроблено структурну схему державно-приватного партнерства в сфері т...
Роль менеджменту в діяльності підприємства
У статті розглянута та проаналізована сутність фінансового менеджменту. На схемах відображенінапрямки діяльності фінансового менеджера, організаційнаструктура фінансової служби підприємства. Також проаналізований середні...