Три мови, одне воєводство: письменність подільської шляхти у середині XVI століття
Journal Title: Київська Академія - Year 2016, Vol 0, Issue
Abstract
У пропонованій статті зроблено аналіз власноручних розписок шляхти Подільського воєводства у поборовому реєстрі з 1563 року і з’ясовано, який був рівень письменності та якими мовами користувалися шляхтичі у середині XVI століття. У XVI столітті шляхта поступово почала відходити від традиційного способу життя — військової служби. Набуття нових навичок, серед яких і вміння писати, сприяло новим напрямкам кар’єри — посіданню різноманітних урядів. Розвиток судочинства та потреба заможній шляхті вести облік своїх маєтків, створили попит на осіб, що вміють писати. Законодавча вимога особисто посвідчити своє майно дає у руки дослідників унікальний документ щодо вміння шляхти писати. Серед 237 наявних у поборовому реєстрі розписок ми маємо справу з використанням трьох мов — латини, польської та руської у різних комбінаціях (де мова розписки і підпису може збігатися або ні). Не завжди шляхтич умів написати розписку власноручно, почасти його вміння писати було елементарним, а саме більш-менш вправно написати своєї ім’я та прізвище. Переважна більшість розписок написані латиною та польською, одна руською. Якщо представити наявні варіації мов, де на першому місці мова розписки, а на другому мова підпису, то у відсотках це виглядає так: лат., лат. — 57,54% випадків; лат., без підпису — 3,36%; лат., пол. — 5,04%; лат., рус. — 1,68%; лат., лат. + рус. — 1,26%; пол., пол. — 15,12%; пол., без підпису — 1,26%; пол., лат. — 1,26%; пол., рус. — 0,42%; рус., рус. — 0,42%. Серед осіб, що вміли писати переважали заможні та середньозаможні шляхтичі, урядники земського та ґродського судів, писарі неґродових замків (Скала, Зіньків), урядники, адміністратори маєтків та писарі неґродових старост та заможних землевласників, священики католицької та православної церкви. Один власноручний підпис залишила Анна Надольська, єдина жінка серед усіх платників побору. Специфікою Подільського воєдства була мала кількість осіб, що вміли писати, що пов’язано із загальною кількістю населення та шляхти зокрема, а також використання на письмі трьох мов — латини, як урядової, польської та руської.
Authors and Affiliations
Vitaliy Mykhaylovskiy
Keywords
Related Articles
- EP ID EP509557
- DOI 10.18523/1995-025x2016120076
- Views 53
- Downloads 0
Historical Studies at Lviv Jesuit Academy (1661–1773)
The article traces a lengthy process of gradual introduction of historical studies to the schooling model of the Society of Jesus as exemplified by Lviv Jesuit Collegium. This model, formalized by the educational statute...
Знали ли книжники Киевской митрополии испанскую схоластику: к постановке проблемы
Статья представляет собой попытку обнаружить «испанский след» в богословской мысли Киевской митрополии XVII в. на примере наставлений об отправлении церковных таинств («Наука о седми тайнахъ церковных» в составе виленско...
Lectio Orthodoxorum: Книжкові зібрання православних монастирів Львівської єпархії наприкінці XVI — у XVII столітті
Здійснено спробу з’ясувати «читацький канон» та охарактеризувати книжкову культуру православних монастирів ранньомодерного часу київської традиції на прикладі чотирьох обителей Львівської єпархії — Крехівської, Львівсько...
Reading Skovoroda’s Works: What Do the Texts Hide and Reveal?
The article analyzes variants of interpretation of Skovoroda’s philosophical works as models of reading, and argues that the interpretation variability depends on the assumptions about the latent in the works, including...
In Search of a Partner or How the School of Olyka Became a Branch of Zamoyskyi Academy
This article analyzes the circumstances of creation of the seminary in Olyka in the context of intentions of the people involved in its organisation. It presents the state of church education in Lutsk from the late 16 th...