Видалення тексту як диспозитив ієрархізації другорядного (роман Ж. Вайцмана “Заборонене”)
Journal Title: Питання літературознавства - Year 2017, Vol 96, Issue
Abstract
Розглянуто зміну (інверсію) статусу другорядного в художньому творі на прикладі бінома текст/паратекст. Досліджено функціонування паратексту без тексту на матеріалі „роману з приміток” французького письменника Жерара Вайцмана „Заборонене”. Із застосуванням методики прагматики тексту У. Еко вивчено наявні в паратексті модуси висловлювання, відношення тексту та співтексту, комунікативні інтенції тексту, а також припущення, якими оперує читач-тлумач при актуалізації семантичних рівнів тексту й текстових проявів (не)сказаного. Здійснено впорядкування авторських підрядкових приміток за їх дискурсивно-наративними функціями. Виділено домінантні ізотопії та змістові фрейми, які виступають чинниками взаємодії фабули й топіків твору. Висвітлено ілокутивну й перформативну сили впливу паратексту роману на реципієнта. Розглянуто підрядкову примітку як рамку марґінес, яка увиразнює те, що неможливо побачити, почути, сказати, висловити. Зроблено висновок про функціонування акту видалення тексту в романі Ж. Вайцмана „Заборонене” у формі диспозитива у визначенні Дж. Агамбена та про належність роману до „літератури зникання”, де панують наративні, стильові, поетологічні стратегії стирання, зникання, видалення й остаточного зникнення.
Authors and Affiliations
Galyna Dranenko
Keywords
Related Articles
- EP ID EP277948
- DOI 10.31861/pytlit2017.96.007
- Views 70
- Downloads 0
Жанрова специфіка автобіографічного роману Александра Ґранаха “Ось іде людина” в контексті семіотики простору
Наближення автобіографічної оповіді Александра Ґранаха „Ось іде людина” до художньої літератури виявляється в її генетичному зв’язку з романом Карла Еміля Францоза „Паяц”. У центрі уваги обох текстів – опозиція між прост...
Проза Лесі Українки: в “антрактах” між поезією і драмою
Аналізується прозова творчість Лесі Українки, що посідає в її художній спадщині, на перший погляд, другорядну роль. Проза відіграє роль своєрідних „антрактів” – творчих перерв між написанням поетичних і драматичних творі...
Антропологія літератури в польському літературознавстві
Порушується проблема антропологічної теорії літератури в сучасних польських дослідженнях. Сьогодні в польському літературознавстві спостерігаємо виникнення великої кількості публікацій, що ґрунтуються на концепції антроп...
Boris Poplavsky and Eugeniy Malaniuk: Typology of Expatriation as an Aspect of Cultural Allotropy
Exile existential accents are not considered to be a completely focused object. There are factors in history of cultures which are easier for understanding, proceeding from the current reality: the presence of certain cu...
“Мертві душі”: гоголівська інтерпретація стану безумства
Парадигму безумство запропоновано розглянути як принцип градуювання всіх рівнів форми і як ключовий сугестивний жанровий конструкт „Мертвих душ”. Підкреслюється, що антропологічний вектор гоголівської уваги спрямований у...