Формування відносин професійної співпраці на практичних заняттях з серцево-легеневої реанімації в системі вищої медичної післядипломної освіти
Journal Title: International Journal of Education and Science - Year 2019, Vol 2, Issue 2
Abstract
Вcтуп: Створення ситуації успіху є однією з умов гуманізації навчального процесу. З педагогічної точки зору, ситуація успіху – цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремої особистості, так і колективу в цілому (Бєлкін, 1991; Пензай, 2014). Переживання ситуації успіху і фахової успішності особливо потребують ті, хто відчуває певні труднощі у навчанні та професійній діяльності. Мета дослідження – проаналізувати дієвість педагогічних технологій на досягнення необхідного рівня компетенцій з СЛР. Методи: Представлено дані проспективного педагогічного систематичного дослідження, на підставі проведених практичних занять (2011-2019 рр.) за темою “Серцево-легенева реанімація/СЛР” у лікарів-інтернів першого року навчання, лікарів циклу удосконалення і вторинної спеціалізації на кафедрі анестезіології, інтенсивної терапії та МНС ФПО. Всередині навчальних груп проведено суцільне спостереження. Результати: Провідними характеристиками навчальної аудиторії в системі післядипломної освіти є внутрішньогрупова неоднорідність (за досвідом попереднього навчання) та конкурентні відносини – невід’ємною частиною професійної діяльності та міжособистісної взаємодії. Важливим показником для всіх лікарів є рівень їх адаптації до професійної діяльності, який передусім визначає працездатність і наявність резервів до подолання кризових ситуацій та об’єктивних труднощів, пов’язаних з організацією лікувального процесу. Для всіх вікових аудиторій виявлена прямо пропорційна залежність між успішністю особи та активним включенням її у професійний публічний тренінг або дискусію. Проблеми при виконанні стимуляційних вправ виникали не стільки при виконанні маніпуляції, а через брак навичок комунікативних дій – роботи лікарським колективом, що співвідносилося з рівнем адаптації лікаря до професійної діяльності: високим, середнім або низьким. У певної частини лікарів в кожній навчальній групі спостерігали невисокий рівень навчальної працездатності і комунікативності, психологічний дискомфорт при відповіді, симуляційних індивідуальних та колективних вправах, відчуття незадоволеності собою, страх виявити публічно своє професійне незнання або невміння здійснити ту чи іншу маніпуляцію, прагнення до уникнення цієї ситуації. Забезпечуючи інтенсивний тип навчання, диференційовано застосовували прийоми педагогічного плину: на стимулююче-мотиваційному і оціночно-результативному етапі заняття – на емоційно-вольову сферу, протягом операційно-діяльнісного – на інтелектуальну. На всіх етапах заняття забезпечували педагогічну взаємодію і підсилення. Мотивацію до навчання орієнтували через зміст навчального предмету на конкретний фаховий результат, розвиваючи фахові лікарські компетенції і посилюючи прагнення лікарів до самостійної пізнавальної діяльності. Поєднували психолого-педагогічні прийоми, які сприяли, усвідомленому включенню кожного лікаря в активну навчальну діяльність в залежності від індивідуальних можливостей. Застосовували технологію різнорівневого рішення задач і опитування відповідно до ієрархії розумових процесів (Пометун, 2014). У певної частини аудиторії спочатку відпрацьовували питання і задачі на розуміння і застосування, які забезпечують мислення невисокого рівня. У іншої частини лікарів, з високим рівнем навчальної адаптації, одразу навчальний контент, вирішуючи питання вищого порядку − аналізу, синтезу, оцінки. Через організацію педагогічних прийомів створення ситуації успіху здійснювали формування відносин співпраці поетапно, ускладнюючи і удосконалюючи суб’єкт-суб‘єктну взаємодію, послідовно на кожній стадії − опіки, наставництва, партнерства, співпраці (за Ларіоновою, 2014). Висновки: Забезпечення індивідуальної фахової успішності під час практичних занять через зміст предмету сприяє ефективному опануванню навчальної програми кожним лікарем – зміцненню знань і фахових компетенцій, відпрацюванню правильної стратегії професійної поведінки та взаємодії у кризовій ситуації, що є необхідною умовою самостійної фахової роботи.
Authors and Affiliations
Ольга Юріївна Муризіна
Keywords
Related Articles
- EP ID EP601428
- DOI 10.26697/ijes.2019.2.47
- Views 164
- Downloads 0
Message from Editor-in-Chief
International Journal of Education and Science (IJES), Vol. 2, No. 2 (2019) presents Abstracts of V International Scientific and Practical Conference “Psychological and Pedagogical Problems of Modern Specialist Formation...
Планування діяльності організації
Вступ: Планування являє собою безперервний процес проектування бажаного майбутнього та ефективних шляхів його досягнення для забезпечення збалансованості планових показників і створення необхідних умов для розвитку підпр...
Філософії освіти для сфери туризм
Вступ: Навчальна програма підготовки фахівців у вузах нашої країни для сфери туризму є у вигляді системи, яка утворена зі спеціальних, орієнтованих на галузь туризму широкого кола курсів і дисциплін. В ході розвитку тури...
Психологічна готовність дитини до навчання в Новій українській школі
Вступ: Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Головна мета – створити середовище, в якому буде приємно навчатись, і де учням даватимуть не лише знання, як це відбувається сьогодні, а й вм...
Практика гігієни рук в лікувально-профілактичних закладах – запорука безпеки та здоров’я пацієнтів і медичних працівників
Вступ: Від інфекційних хвороб щорічно страждають мільйони людей в усьому світі. Інфекції, пов’язані з наданням медичної допомоги, зокрема внутрішньолікарняні (госпітальні, нозокоміальні), займають одне з провідних місць...