Світорозвій історично-духовний, тобто його подіє-ідеє-розбудова як світовірення
Journal Title: Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького - Year 2019, Vol 21, Issue 92
Abstract
За сучасними науково-філософськими уявленнями світ – це його творення як розвиток. Через антропоноосферизацію світоро-звиток постає як історично-духовний розвій. Мірилом поступального розвою виступають: 1) повнота здійснення законотенден-цій (спрямованостей) розвитку; 2) перевершення старого новим; 3) збільшення свідомісно-духовних чинників розвою. В історично-духовному розвитку суспільства постають його ступені та локальні способи (цивілізації), власне подіє-ідеє-розвій, якими є: 1) первісне, з етапами антропосоціогенезу, родової общини збирачів і мисливців, родової общини землеробів і скотарів; 2) аграрне суспільство, з етапами перших цивілізацій: міднокам’яного віку (Давньоєгипетської, Шумеро-Вавилонської, Індської, Егейської, Хетто-Малоазійської Ранньокитайської, Давньоамериканської), залізного віку від І тис. до н.е., давніх (Близькосхідної, Античної, Давньоіндійської і Давньокитайської) та середньовічних (Далекосхідної, Індійської, Австричної, Центральноазіатської, Ірано-Ісламської, Східнохристиянської і Західнохристиянської) локальних цивілізацій і т.з. індустріальне суспільство з передіндустріалізаційним (ХVІІ – сер. ХVІІІ ст.), індустріалізаційним (сер. ХVІІ–ХІХ ст.), індустріальним (п.пол. ХХ ст.) та (від сер. ХХ ст.) глобалізаційно-інформаційним етапами розвою з відповідним їм всім подіє-ідеє-розвоєм. Етапи розвитку визначаються їх головним спрямуванням. Цивілізації можуть бути визначені як локальні соціально-культурні організми, яким притаманна фізіогномічна єдність відміннісних рис. У процесі історичного розвитку відбувається зростання свідомісно-духовних чинників розвою (соціально-культурна парадигма), головним чином – як здійснення різних соціально-культурних проектів, через що постає створення свідомісно-проектованого, розумо-творного, ідеє-творного, одухо-твореного світу як його подіє-ідеє-розвою. Події дієусвідомлюються як ідеї, а ідеї проектуються як розвиток. Уся подальша історія людства репрезентована виведенням і втіленням свідомісно-проектованих ідей. Соціально-культурні проекти вимагають відоздійснення, через що історичний розвиток певним чином орелігійнюється, здійснюється як деяке світовірення. Релігія – віра в Бога через культ, чим є дієусвідомлення (віра) світотворення (Бог) через його активізацію в собі (культ). Світорозвій історично-духовний орелігійнюється як 1) продовжене світотворення, 2) віроздійснення як своєрідний локомотив, через те, що 3) релігійні соціально-культурні проекти духовного світоперетворення наразі є найбільшими. Від новочасся єдинобожжя вступає в секулярну фазу практикування віри. Від ХVІІ ст. людство переходить до індустріальних способів розвитку і до ХХ ст. утворюються світова економіка, світова політика і світова духовність, які від сер. ХХ ст. переходять у глобалізаційно-інформаційну добу “винаходжуваного майбутнього”, коли можуть бути здійснені будь-які соціально-культурні проекти. Виникає світова цивілізація як соборна єдність національних культур. У галузі релігійній відбувається не обезрелігійнення, а новорелігійнення як дієбожне поступовір’я. Нововір’я відбувається як 1) екуменізація, 2) секуляризація, 3) нове секулярно-динамістичне богословствування. Своєрідним “духовним випаровуванням” глобалізаційних процесів є визрівання т.з. універсальної релігії. Універсальної релігії бути не може, може бути лише універсальна віра. Універсальна релігія не окрема релігія, а єдність усіх релігій світу як його духовного перетворення. Універсальна віра постає як 1) активізація світотворчих сил людини, 2) локомотив соціально-культурних проектів, що вимагають віроздійснення, 3) як соціально-культурний проект духовного перетворення світу (Царство Боже і т.п.). Єдність усіх релігій світу наразі знаходить найбільше вираження в теїстичному еволюціонізмі, який у сучасному універсал-еволюціонізмі отримує науково-філософське обґрунтування, де виникає новий процесуально-творчоцентричний образ світу для його перетворення. Секулярне поступовір’я переходить у розвитковір’я, світовір’я – дієусвідомлення світу як його розбудови, що досягається подіє-ідеє-розвоєм. Світовір’я постає у трьох іпостасях: 1) як єдність усіх релігій світу як його духовного перетворення, 2) світова не релігія, а віра і 3) дієусвідомлення світу як його розбудови. Зосередження розмислів духовних розбудов утворюють т.з. духовні республіки (Сіон, Шамбхалу, “горній Єрусалим” і т.п.) як нашу асоціальну духовну Батьківщину. Світорозвій історично-духовний постає як дієусвідомлювана світорозбудова (Світобуд).
Authors and Affiliations
О. В. Халецький
Keywords
Related Articles
- EP ID EP593531
- DOI 10.32718/nvlvet-e9225
- Views 112
- Downloads 0
Дослідження м’ясного продукту з додаванням кверцетинвмісної сировини в середовищі in vivo
Метою роботи було дослідження антиоксидантів природного походження, які не поступаються за ефективністю си-нтетичним аналогам. Природні антиоксиданти на відміну від хімічно синтезованих не проявляють негативного побічног...
Визначення показників мінеральної щільності стегнової кістки за дани-ми денситометрії у щурів, за експериментального фумонізинотоксикозу
У статті використані аналітичні методи, які дозволили надати детальну інформацію про матеріальний склад кістки та структурні організації як неорганічних, так і органічних компонентів кістки. Інформація, отримана в предст...
Чинники успіху земельних реформ і розвитку сільських теритоій: історичний досвід та перпспективи
В історичному аспекті володіння і користування землею має динамічну тенденцію до концентрації земель певними державни-ми і суспільними інституціями та приватними особами, що приводить до монополізму і збагачення невел...
Вплив терміну зберігання на мікробіологічний склад йогуртів
Визначальна роль для здоров’я людини відводиться представникам корисної мікрофлори кишківника – молочнокислим бак-теріям і біфідобактеріям. Позитивний ефект досягається використанням цих мікроорганізмів у складі заквасок...
Несільськогосподарська діяльнiсть як вимір активізації сільських тери-торій
Сучасне бачення розвитку сільських територій повинно стосуватися підвищення виробничого потенціалу аграрного сектора в поєднанні з розвитком несільськогосподарської діяльності шляхом активізації місцевого підприємництва....