ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ ЯК ОСНОВА РЕЖИСЕРСЬКОГО РІШЕННЯ СВЯТ

Abstract

У статті обґрунтовано використання методу театралізації як основи режисерського рішення свят, що дозволяє створити цілісний і дієвий захід, що має культуротоворче значення. Режисерській варіативності піддаються театральні прийоми, що сприяють більшій традиційності чи демократичності свята. Підґрунтям режисерського рішення при створенні новітніх форм та жанрів театралізованих свят виступають засоби втілення режисерського задуму. Досліджено межовість поняття «театралізація», що виступає характеристикою як театральної, так і видовищної культури. Доведено, що театралізація як естетичне осмислення реальних подій, їх втілення у яскравій образній формі, художня інтерпретація, виступає особливим режисерським методом, що передбачає індивідуальне режисерське рішення майбутнього свята. Визначено, що основними характерними ознаками театралізації є такі компоненти як пластика, художньо-естетична декорація, музичний супровід, художня декламація, художньо-драматична гра. Modern technologies of artistic and cultural activities are based on specific methods which are the means to influence the audience. Dramatisation takes an important place among these methods. Today, only lack in clear understanding of the nature, meaning and function of theatrical quality improvement organization, artistic level and perception of the effectiveness of holidays, dramatisation acts as a universal and effective method of interaction between filmmaker and viewer. The aim of the article is to study the nature and characteristics of a theatre director‟s methodological bases for performance of holidays. Sixteen publications on the subject (scientific journals and newspaper articles) have been reviewed. The article examines the essential characteristics of dramatization as the methodological basis for director's performance of holidays. The place of dramatization in contemporary cultural space is determined. Issue of the effect of the method‟s dramatization of the consciousness of the viewer in the process of implementing the scenario of the holiday is studied. Frontier concept of “dramatisation” is determined as a characteristics of theatrical and spectacular culture. In particular, bodified, integration, synthesis, blending, transformation, combining both trends of modern culture form the boundary effects and contributing to the formation of new genres and art forms. It is proved that dramatisation as an aesthetic reflection of real events, their implementation in bright figurative form, artistic interpretation, the director is a special method that provides individual director's performance of the upcoming holiday. It is determined that the main characteristic features are theatrical components such as plastic, artistic and aesthetic scenery, music, art recitation, artistic and dramatic game. Two major theatrical conditions are established: 1. the expression of the essence of life phenomena festive events in the development of visually dramatic conflict, and communication of participants in reality - in the game, art action that is a synthesis of artistic means of expression; 2. the creation of an artistic image communication life - the transformation of emotions on events in the spectacle of human emotions. The application of the method as a basis for theatrie director‟s performance of holidays, providing a coherent and effective measure that has cultural value. Directing variability subjected theatrical techniques that promote greater democracy or traditional holidays. The basis for director‟s performance in the creation of new forms and genres of theatrical events is a means of directing the implementation plan. An attempt is made in this paper to show nature and characteristics of a theatre director‟s methodological bases for performance of holidays. Ukrainian educators may find the information contained in this article useful for developing a new strategy of teaching foreign languages to non-specialist students.

Authors and Affiliations

Ievgeniya Korolenko

Keywords

Related Articles

МЕДІА-ПРОСТІР ЯК РЕФЛЕКСІЯ КУЛЬТОВОЇ І ПОЗАКУЛЬТОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ХРИСТИЯНСЬКИХ КОНФЕСІЙ

У статті проаналізований медіа-простір, в якому представлена культова і позакультова діяльність християнських конфесій сучасної України. Розглянуті особливості комунікацій християнських конфесій у медійованому, медіатизо...

Повернення втраченого "білого золота" до національної мистецької скарбниці - видання про фарфор-фаянс України ХХ століття

Рецензія присвячена книгам авторки Ольги Володимирівни Школьної. Видання вийшли друком впродовж останніх трьох років і суттєво поповнили історію вітчизняного мистецтвознавства. Основна концепція всіх трьох видань – компл...

Кінознавча модель Жіля Дельоза: досвід культурологічного аналізу

У статті реконструйовано окремі аспекти кінознавчої моделі відомого французького постмодерніста Жіля Дельоза, котрий у двотомній монографії "Кіно" представив власний погляд як на історію світового кінематографу, так і на...

Ауреліо Печчеї та «Римський клуб»

У статті розкривається транскультурний характер не політичної, неформальної організації «Римський клуб», яка втілює в життя ідеї «нового гуманізму» Ауреліо Печчеї. Реконструйовано теоретико-практичні кроки...

НЕТРАДИЦИОННАЯ КНИГА КАК ХУДОЖЕСТВЕННЫЙ АРТЕФАКТ КУЛЬТУРЫ НАЧАЛА ХХ ВЕКА

В статье раскрывается влияние социокультурных процессов на развитие нетрадиционной книги в начале ХХ века. Показано, что эксперименты с художественным пространством и произведением искусства были характерны для эпохи ава...

Download PDF file
  • EP ID EP432860
  • DOI -
  • Views 68
  • Downloads 0

How To Cite

Ievgeniya Korolenko (2016). ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ ЯК ОСНОВА РЕЖИСЕРСЬКОГО РІШЕННЯ СВЯТ. Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Філософія, культурологія, соціологія, 6(12), 36-43. https://europub.co.uk/articles/-A-432860