ПРОБЛЕМА ІМПЛІЦИТНОСТІ В ЛІНГВІСТИЦІ

Apply

ПРОБЛЕМА ІМПЛІЦИТНОСТІ В ЛІНГВІСТИЦІ

Journal Title: Наукові записки. Серія: Філологічні науки - Year 2018, Vol 1, Issue 164

Abstract

У статті розглядається когнітивна природа імпліцитності. Проблема імпліцитності постала у зв’язку з усвідомленням того, що ми отримуємо з окремого висловлювання значно більше інформації, ніж її міститься в ньому як у мовленнєвому утворенні. Мета запропонованої статті полягає в тому, щоб показати складну когнітивну природу імпліцитності та її важливість для розуміння інформації, що міститься в дискурсі. Імпліцитний характер висловлювання є відображенням асиметрії форми й змісту, невідповідності категорій мови й форм мислення, що відзначається в цілій низці фундаментальних досліджень. Аналіз прямих і непрямих способів відображення реальної дійсності безпосередньо пов’язаний з вивченням прихованих, імпліцитних категорій, існування яких у мові є одним із проявів асиметрії відношень між одиницями плану змісту й одиницями плану виразу. Однією з найхарактерніших ознак висловлювання є його імпліцитний характер, що проявляється в тому, що при номінації подій реальної дійсності деякі елементи денотата не отримують експліцитного вираження у складі мовленнєвого висловлювання. Будь-яке висловлювання у більшості випадків містить низку імпліцитних моментів, які є його неодмінною органічною властивістю. Значна увага в лінгвістичній літературі відводиться питанню про пресупозиції, що виражають логічні категорії висловлювання. До пресупозицій відносять не лише імпліцитні конотативні елементи висловлювання, але й комунікативно нерелевантні компоненти значення слова. Імпліцитність не тотожна пресупозиції, оскільки імпліцитність – це те, про що ми не хочемо або не можемо говорити прямо, а пресупозиція – це фонові знання, котрі не потребують пояснень (знання мови, світу, контексту, особливостей комунікативної ситуації). Імпліцитність у вужчому значенні поширюється на різноманітні редукції в синтаксисі. Сюди ж слід віднести імплікації, що є складовими семантики відповідних висловлювань. Зрозуміло, що синтаксичну й лексичну імпліцитність об’єднує достатня прозорість імпліцитних значень, що лежать на поверхні й не вимагають значних мисленнєвих зусиль. Імпліцитність у широкому розумінні являє собою складну взаємодію лінгвального й екстралінгвального (сумарний смисл експліцитного значення висловлювання й значущого фону мовлення). Вона передбачає приховане чи непряме вираження якогось значення, має безпосереднє відношення до тексту чи висловлювання й трактується як явище, що супроводить мовленнєворозумовий процес. Відмінність між двома різновидами імпліцитності варто, на нашу думку, закріпити термінологічно. Перший міг би назватися лексико-граматична імпліцитність, а другий – когнітивно-комунікативна імпліцитність. Дослідження імпліцитності дозволяє ясніше уявити собі когнітивні процеси в свідомості та когнітивні можливості людини. The article deals with the cognitive nature of implicitity. The problem of implicitity arose in connection with the realization that we extract from a separate utterance much more information than it contains as a speech formation. The purpose of the proposed article is to show the complex cognitive nature of implicitity and its importance for understanding the information contained in the discourse. The implicit nature of the utterance is a reflection of the asymmetry of form and content, of the discrepancy between the categories of language and forms of thought, which is noted in a number of fundamental studies. The analysis of direct and indirect ways of displaying reality is directly related to the study of hidden, implicit categories, the existence of which in the language is one of the manifestations of asymmetry of relations between units of the content plan and the units of the expression plan. One of the most characteristic features of the utterance is its implicit character, which is manifested in the fact that when nominating events of reality, some elements of denotate do not receive an explicit expression as part of a speech utterance. Any utterance in most cases contains a number of implicit moments, which is its indispensable organic property. Considerable attention in the linguistic literature is payed to the question of presuppositions expressing the logical categories of utterance. Presuppositions include not only implicit connotative elements of the utterance, but also communicatively irrelevant components of the meaning of the word. Implicitity is not the same as presupposition, because implicitity is something we do not want or can not speak directly, and presupposition is background knowledge that does not require explanations (knowledge of language, world, context, peculiarities of a communicative situation). Implicitity in the narrower sense extends to various reductions in the syntax. It should also include implications, which are the components of the semantics of the corresponding utterances. It is clear that syntactic and lexical implicitity combines sufficient transparency of implicit values that lie on the surface and do not require significant thought efforts. The implicitity in the broad sense is a complex interaction of lingual and extralingual (the total meaning of the explicit meaning of the utterance and meaningful background of speech). It involves a hidden or indirect expression of a certain meaning, is directly related to the text or utterance, and is treated as a phenomenon that accompanies the speech-minded process. The difference between these two varieties of implicitity, in our opinion, must be fixed terminologically. The first one could be called lexico-grammatical implicity, and the second one is cognitive-communicative implicitity. Investigation of implicity allows to present more clearly the cognitive processes which take place in the consciousness and the cognitive abilities of a person.

Authors and Affiliations

Ганна Приходько

Keywords

імпліцитність. асиметрія. пресупозиція. лінгвальний. екстралінгвальний. когнітивний. лексико-граматична. когнітивно-комунікативна. implicitity. asymmetry. presupposition. lingual. extralingual. cognitive. lexico-grammatical. cogelesic-grammatical cognitive-communicative

EP ID EP631210
DOI -
Views 81
Downloads 0