Сучасний погляд на проблему ураження орґанів дихання у хворих на цироз печінки: огляд літератури; опис клінічного випадку
Journal Title: Lviv Clinical Bulletin - Year 2016, Vol 1, Issue 13
Abstract
Вступ. Проблема захворювань печінки є однією з найпоширеніших у сучасній ґастроентеролоґії, а цироз печінки (ЦП)˗ основною причиною гепатарґій та гепатодепресій. Дисбаланс вазоактивних речовин з однієї сторони, та дифузний фіброз із сформованими вузлами реґенерації з іншої, призводять до підвищення портального судинного опору та портальної гіпертензії (ПГ) з наступними порушеннями у системній гемодинаміці та кровообігу майже в усіх орґанах, у тому числі і легенях, наслідком яких є виникненнягепатопульмонального синдрому (ГПС) та портопульмональної гіпертензії (ППГ). Тому метою нашої роботи було зробити огляд сучасної літератури стосовноетіолоґії, патоґенезу, клінічних ознак, принципів діаґностики та лікування цих уражень дихальної системи у хворих на ЦП та описати клінічні випадки з власної практики. Матеріали й методи. Використано контент-аналіз, метод системного й порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення актуальних наукових досліджень стосовно ГПС та ППГ у хворих на ЦП. Результати. Аналіз сучасної літератури свідчить, що ЦП – одне з найпоширеніших захворювань гепатобіліарної системи, а підвищення портального тиску є сиґналом, який запускає молекулярні механізми виникнення патолоґічної гемодинаміки та порушення реґуляції легеневого кровоплину, чому сприяє також ізмінена чутливість гладеньком’язових клітин судин до ендо- та екзоґеннихвазоактивних впливів. Такимисинтропічнимивазопульмональними ускладненнями ЦП вважають ППГ та ГПС, які мають різні патофізіолоґічні механізми виникнення, клінічніознаки, особливості діаґностики та відповідно лікування. Висновки. Отже, сьогодні діаґностування уражень дихальної системи та корекція її порушень у хворих на ЦП проводиться вкрай рідко, а після визначення діаґнозу ЦП лікування переважно симптоматичне та скероване на корекцію гепатоцелюлярної недостатності, інтоксикації та набрякового синдрому. Водночас залишаються поза увагою небезпечні для життя пацієнта вазопульмональні ускладнення, наслідком яких є артеріальна гіпоксемія, що наростає й вимагає негайної медикаментозної корекції, а в деяких випадках і радикальних хірурґічних заходів, аж до трансплантації печінки. Це вимагає проведення досліджень, присвячених з’ясуванню етіолоґії та патоґенезу, клінічного перебігу, особливостей діаґностики і диференційної діаґностики, а також лікування ГПС та ППГ.
Authors and Affiliations
Маряна Абрагамович, Соломія Толопко
Keywords
Related Articles
- EP ID EP204268
- DOI 10.25040/lkv2016.01.043
- Views 214
- Downloads 0
Характеристика стану веґетативної нервової системи у хворих на цироз печінки та його залежність від ступеня важкості портальної гіпертензії за показниками дослідження варіабельності серцевого ритму
Вступ. Цироз печіцнки (ЦП) супроводжується ураженням усіх орґанів і систем, у тому числі й веґетативної нервової системи (ВНС), що значно пришвидшує неґативний проґноз через участь у патоґенезі провідного синдрому портал...
Ефективність і безпека застосування низькомолекулярних гепаринів для лікування та профілактики гострого коронарного синдрому
Вступ. Упродовж тривалого часу основним препаратом для лікування і профілактики тромботичних ускладнень був нефракціонований гепарин (НФГ). Однак, попри високу ефективність, НФГ має низку недоліків і побічних ефектів. Зн...
The Effectiveness of Rebamipide in Combined Treatment of Patients with Peptic Ulcer of the Stomach and Duodenum
Introduction. The place of rebamipide in treatment regimens of erosive and ulcerative Helicobacter pylori, associated with diseases of the stomach and duodenum, has not been fully investigated. The aim of the study is to...
Хронічна лімфоцитарна лейкемія у людей похилого та старечого віку: власний досвід
Вступ. Хронічна лімфоцитарна лейкемія (ХЛЛ) – найчастіша форма лейкемії в Європі. Показник захворюваності на ХЛЛ становить 34 : 100 000 населення упродовж року. Хвороба частіше спостерігається у людей похилого та стареч...
Лабіринтопатії (вестибулопатії) в практиці лікаря-терапевта
Вступ. У 1861 р. Проспер Меньєр вперше довів, що причиною запаморочення, ністаґму та веґетативних розладів може бути захворювання вушного лабіринту. Сьогодні хвороби з такими симптомами належать до лабіринтопатій, тобто...